понеділок, 18 березня 2019 р.

Традиція і Порядок. Андрій Несміян

Молодих хлопців, викрикуючих патріотичні лозунги, люди одразу називають націоналістами. Та чи все так просто? Хто вони, чим займаються та які ідею відстоюють ми спитали у нашого героя.

Андрій Несміян – студент із Харкова, син, внук, друг та для деяких навіть побратим. Він приймає активну участь у політичному житті країни, бо вбачає своє місце саме тут і саме зараз. Він хоче бути на вістрі історії.

Як відомо, ви є членом консервативного руху «Традиція і Порядок». Чи можна його віднести то правих сил?



Я не правий і не лівий. Поділ на правих-лівих дуже застаріла тема. Є навіть теорія «підкови», згідно з якою крайня ліва, крайня права дуже сильно притягуються один до одного і схожі на одного. Я не думаю, що варто говорити, правий я чи не правий. Неважливо. Я консерватор. Християнин. Я вважаю, що людина повинна бути вільною, що потрібно зберігати традиції. Я вважаю, що будь-які докорінні зміни у суспільстві можуть привести до колапсу всього суспільства. До цього потрібно ставитися обережно. Адже самі по собі зміни не завжди є добрими.




Яке ваше ставлення до правих сил типу Нац.корпус, Нац.дружин, С14?



Всі ці люди розділяють частину наших цінностей і моїх цінностей особисто. І наскільки вони нас підтримують - настільки і ми їх підтримуємо. З деякими представниками цих рухів ми дружимо і співпрацюємо, але є і деякі окремі представники, з якими є розбіжності. Зараз ми союзники і боремося за одне й те саме, проти одних і тих же ворогів.




А ліві? Ваші формальні опоненти, з якими можете випити кави увечері, чи закляті вороги?



Це дуже умовна штука. Нагадаю, що Христос сидить по праву руку творця, а по ліву руку сиділо не дуже хороше. Ось це праве і ліве визнаю. Іншого немає. Що стосується моїх опонентів, то я готовий до діалогу з тими, хто не проти мого безпосереднього існування. Тим більше якщо цей діалог буде цікавим. Серед лівих цікавих людей мало, на жаль. Але якщо є, то в принципі, готовий до діалогу. Але це не означає, що я готовий поступитися своїми переконаннями.




Що думаєте стосовно гендерної рівності, узаконення канабісу та проституції?


Гендерна рівність - погано. Я особисто підтримую патріархальне уявлення. Гендерна рівність може бути різною. Це цивільні права, які дають жінкам, я розумію. Це може бути бажання розуміти, що жінкою бути так само круто як і бути чоловіком. Я не проти. Але якщо це те, що сьогодні намагаються впихнути під цим соусом у вигляді цензури, різних квот, що сьогодні феміністки роблять у партіях, у бізнесі ... З культурою зґвалтування, тобто «харасментом» і так далі. Ну тоді гендерна рівність мені не подобається. Взагалі-то мені здається, що в світі все різне і нерівне. І мені це подобається. Що стосується канабісу, то ... Це медична марихуана, тобто заспокійливе, вона має заспокійливу властивості і не має психоделічних особливостей. Там же є два компоненти, одне заспокоює, від другого торчать. Залежно від пропорції і є різні сорти. Важко сказати потрібна нам ця штука чи ні, але я вважаю, не дивлячись на раціональну точку зору, що наркотики - це погано. Що стосується легалізації проституції ... Важко сказати. Легалізація проституції як роботи - ні, тому що це табуйоване заняття, на відміну від шахтаря, менеджера або будь-якої іншої роботи. Мене не сильно це хвилює. Це їх вибір, нехай продають своє тіло. Раніше ж це було практично нормально і жили багато років. Але, як християнин, я не схвалюю це.


Що мотивує вас займатись тим, чим ви займаєтесь, та присвячувати час політ життю країни?


Мене мотивує бажання бути на вістрі історії.

Вас бентежить майбутнє доля країни/міста? Та яку роль ви відігруєте зараз?


Як сказав Корчинський, то Україна - це країна замріяних ангелів. Я вважаю, що ми як були замріяними ангелами так і будемо такими. Мене не цікавить моя доля, бо я розумію, як вона буде далі розвиватися. Замріяними ангелами будемо. Самодостатніми, закопаними в собі, рефлексуючими на самих себе. Без пімперской ролі, яка була раніше. Але я вважаю, що ми такою країною і залишимося. Ангелами. Замріяними


Яким ви бачите майбутнє країни? А яким хотіли б бачити?



Я хотів би бачити майбутнє нашої країни кращим. Щоб всі були ще більше ангелами і більше замріяними. Але ми всі рухаємося до апокаліпсису і тому на краще не сподіваюсь.




Ким ви були у школі? Як навчались? Як себе вели?



У школі я був таким же як і зараз. Можливо більш лівим, більш радикальним, більш субкультурним, менш адекватним. А так нормально вчився, в принципі, мав надію на срібну медаль, але забив на це, тому що стало нецікаво. Школа - то був цікавий період, але я намагаюся не повертатися до цього рефлексу, тому що у мене це не викликає ніякої душевної теплоти.


Як старше покоління ставиться до вашої діяльності?



Старше покоління ставиться до моєї діяльності з обережністю. Щось незрозуміле для них. Але розуміють той факт, що моя діяльність - це діяльність з людьми, які є моєю другою сім'єю. Тому що "Традиція і порядок" - це В принципі є моя сім'я. Вони розуміють, що моя діяльність соціально-конструктивна. Адже я можу пояснити, що і чому я роблю. Якщо ти можеш пояснити, що ти робиш, то до тебе не будуть ставитися як до неадекватного. Можливо вони хотіли щось краще від мене, але що ж поробиш. Вони якось змирилися.




Як ви ставитесь до старшого покоління? 



Ну ... Старше покоління - це круті люди і чим старше покоління, тим вони крутіші, сильніші, жорсткіші. Більше пережили, більше знають, більше розуміють, вони більш наївні. Вони справжні. Старші люди круті.


Що думаєте стосовно нещодавної ситуації про "Квантовий скачок Шевченка" та скандалу навколо нього?


Що стосовно "Квантового стрибка Шевченка", то для мене немає нічого страшного. Просто це намалював человок "лівий" і підняли шум з нічого. На це не варто звертати увагу культурній людині. Мені здається, що Шевченко на рівні шаржу прийняв би це. Григорович у ролі Фріди Кало - це прикольно, як на мене. Мені здається, що у Фріди Кало і Шевченка є щось спільне є. Шавченко, який йде голий з сумкою, то він чимось схожий на автопортрети мадам Кало. Але це лише моя думка. Думка, яка не має ніякого академічного оформлення.

Як вам взагалі сьогоднішня масова культура? 


Сьогоднішня масова культура я такою ж, як і маса. Вона не добра і не погана. Масова культура - це не страшно. Вона просто обслуговує маси і дуже часто робиться класним людьми. Дуже важливо, щоб ця культура паралельно була якісною. Ось у нас є один масовий культурний продукт - це Дзідзьо і він дійсно якісний. Таким же був і Скрябін. Напевно кращим навіть за океанів.


Нещодавно ви виступали у Харкові проти руху феменісток. Чому і навіщо?



Проти феменісток ми виступали з декількох позицій. По-перше, це була контр-акція. Ми хотіли заявити про свою позицію. Ми хотіли показати альтернативну позицію, що є нормально у суспільстві. По-друге, я вважаю, що дівчатка виступали не за жіночі права, не проти проблем жінок, а насправді намагаються борютись проти патріархату. І якщо я говорю, що ця дівчинка красива, то не потрібно на мене гнати і намагатися заткути мені рота. Це акт я оцінюю як утиск своєї свободи. А за свою свободу я боротимуся.


Україна - це..



Україна - країна замріяних ангелів.


Крим - це..



Крим - це місце, за яке, в кращому випадку, буду воювати я. У гіршому - мої онуки.


Росія - це..



Росія - це культурний простір, який дуже складно визначити. Дивне, своєрідне зібрання культур з імперськими поняттями. Але насправді п***й, тому що ми з ними воюємо і ми повинні з цим рашизмом боротися б***ь і пи *** ся.

Традиції - це..



Традиції - це перевірений століттями суспільний спосіб життя, який, якщо повинні змінювати, то дуже обережно і дуже розумно. А не так, як це роблять американці, посилаючи танки, літаки і військовий флот. А ми свій спосіб життя готові продати на якісь європейські обіцянки, до яких ми повинні прийти самі і поступово.


Коктейль Молотова чи автомат?



Це дуже пов'язані речі. Автомат Калашникова і коктейль Молотова - це дуже смішна картина насправді. Обидва однаково революційні і обидва однаково корисні. Але абсурд у тому, що коктейль Молотова придумувався проти совкової армії, а так званий "Калашников" вкрадена ідея. Це прекрасно ілюструє всю імпотенцію великого руського духу, яким наші сусіди махають як прапором. В АТО ми таких бачили. І бачили, як падав їх стях, а потім і їхні голови.


Що має відбутися в сьогодні, щоб увечері ви сказала "хм, це був чудовий день"?


Нехай вже буде теплий день. Ось насправді теплий, коли можна буде йти в одній сорочці і піджаку. Ось це чудовий день.



Кирилл Чумаченко

Немає коментарів:

Дописати коментар