Травестія - це не пародія на сучасну Україну

Травестія - комічно-філософський жанр містерії з перевдягання, що народився в Італії. Але не завжди чоловіки в жіночий одяг, як ми тепер звикли. Розумна така комедія. Найбільш часто з Віргілія робили пародії. Майже 200 років тому український масон, просвітник Котляревський дуже дотепно "познущався" з античного сюжету, народною мовою перенісши його в українські землі. "Еней - був парубок моторний..." Пам'ятаєте зі шкільного курсу літератури?

На цьому прикладі знайомі травестії закінчуюються. І от знову зустріч з цим персонажем - Енеєм. На цей раз в Одесі в славнозвісному українському музично-драматичному театрі ім.Василька.

Столичний режисер Максим Голенко долучивши до одеської трупи чоловіків-акторів з "Дикого театру" дав дві прем'єрні вистави. Епатаж. Аншлаг. Мабуть на це й розраховували?!

Керівник театру Півоварова пішла на цей експеримент, за що їй - дяка!

Звісно репертуарний театр робить те що любить глядач, перш за все. Але, молодим драматургам й постановникам десь треба експериментувати, креативити? Так чому не в Одесі? Тут, як писав ще Пушкін:" Италией все дышит". Ну це коли було! 

Чув від декількох місцевих "культурних" журналістів: в нас публіки на це дійство немає, вот в Києві… З'ясувалось, що глядач є, але не всі у захваті. Кажуть, багато матюків. А може ще тому, що себе побачили в пародійному виконанні, серед ніби сучасних українських політиків, піарників, журналістів та ділків?

Еней під час вистави з грецької тоги переодягнувся у костюм модного кольору. Були на сцені й Боги, але вони поводились майже як украінці з манерами “гопників”. Голенко любить у своїх виставах "зашивати" багато символів та знаків. Тут, я з рахунку збився їх лічити. 

Сподобався високий драйв гри акторів (Еней з батьком й сином, Аврори.) Музика була влучна, як дієва ілюстрація. Весь час дійство доречно доповнює пластичний матеріал. Світло створює атмосферу.

І хоча сучасний глядач більше звик до короткого "кліпового" хронометражу, ця вистава зачаровує. Матеріал важкий, але коли трапляються аналогії з нашим часом, зала миттєво реагує.

 Виходить, одне з завдань травестіі – подумати – виконано! Там була Троя, тут... шахтарська столиця, що загинула. Живуть покидьки, а люди - вмирають, боги потішаються. Що робити?

Вибір.

Важко? А хто сказав що жити легко?!

Цікава робота “Енеїда XXI”. Молодий драматург Віталій Ченський переосмислив те, що трапилося з легендарним Енеєм. Не все “тягне” на легке потрапляння до свідомості глядача. Може в інших містах України глядач ще побачить цю роботу?!
Творче щеплення відбулось. Від гонору та пристосуванства є багато ліків. Театр - найгуманнішої дії!

В.Головченко. 

Фото автора та з сайту театру.