Гастро туризм по дорогам вина та смаку

Дороги вина та смаку, це добра практика краін Європейського союзу де збирають Діонісові грона. Мабуть тому, після підписання договору про Асоціацію Украіна - ЄС був започаткован Проект ЄС"Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Украіні". Географічні зазначення - це своєрідний добровільний захист товарів від недобросовісної конкуренції та ефективний інструмент колективного просування товарів на ринках.
В ЄС 1200 продуктів (без вина)зареєстровано по оригінальним збереженим рецептами (3000 всього). Кількість споживачів продуктів з географічними позначеннями зростає. Вони якісні й коштують 54 млрд.євро. в рік. В одній Італії - 200 фестивалів відбувається на продуктах з географічними назвами.
150 доріг вина в Італії.

Еногастрономія - сильний мотивуючий фактор.

63% - італїйських туристів обирають саме еногастрономію, це 6 млн. осіб які роблять за рік придбань на 5 млрд.євро (6 млрд. Євро в Іспанії). Ці, та багато інших красномовних цифр навів керівник проекту Єврокоміссіі Саверіо Савіо на семінарі в Одесі.
Якісний турист, занурюються в культуру, більше може залишити. Середній винний турист витрачає -200 євро в день, тоді як середній турист в Європі - 50 євро. Гурме туристі, ходять по ресторанах й гастросувеніри купують, які не коштують дешево.
Виробник повинен гарантувати автентичність й якість продукта!
Захищені гастро позначення допомагають туристу. Але треба робить презентаційні події.
В Німеччіні досвід доріг вина(маршрутів) біля 150 років. В Італії можно придбати - 720 продуктів з географічними позначеннями.
550 гурме ресторанів
11 тис. Агросадиб
18 тис. Ферм які приймають туристів
169 доріг вина й смаку!
12 тис садиб - частково пропонують еногастрономію (спорт, коні).
Логічно будувати Південну дорогу вина й смаку від Дунаю до Азова в Одеській, Миколаівській, Херсонській, Запоріжжській областях. Сприяти захисту споживача через географічні позначення вже не тільки вина з винограду, але й інших складових їжі: м'ясо, молока, сирів, меду, риби, хліба, випічки, пива, спиртних напоїв. Виробники захистять свою продукцію від підробок, а споживач буде гарантовано споживати безпечні продукти.
Но є провал між експертами гастро туризму й тур компаніями, які не розуміють південну гастродестинацію. Національні туроператори тільки борщ й галушки та сало бачать.
Треба еногастрономічна пропозиція регіонів від локального рівня. Так на півдні Одеської області в межиріччі Дунаю й Дністра вже є напрацювання маршрутів серед виноробів. Треба організовувати сінергію зусиль й будувати не тільки фізичні шляхи, але й туалети, транспортні та інфраструктурні об'єкти, міста розміщення, більші ресторани. Для початку була запропонована концепція "Національного порталу шляхів вина й смаку" для глобальної мережі, та сформована робоча група з розвитку дороги вина та смаку. Роботи багато, бо немає візуалізації гастро туризму в нормативних документах.
Має бути зроблен аудит ресурсів для прокладки доріг вина.
Має з'явитися управляюча організація - нова ланка, яка виробників повинна надійно з'єднати з туристичним операторами й просування робить.
Все це ніяке не ноу-хау, треба досвід маркетингу Середземноморських держав брати й втілювати. Але, саме на цьому етапі серед українців виникає думка "покреативіть", ну щоб щось... собі. Буде гарний тест на зрілість та договороспроможність представників науки, бізнесу, громадськості й влади. Зможемо попрацювати на втілення досвіду побудови еногастротуризму, чи знову будемо кожний свою вигоду окремо шукати.
В.Головченко, МВА.