Таким Гарет Джонс буде в однойменному фільмі польської режисерки Агнешки Голланд. (Фото надане Film.UA Group.)
У галереї «Лавра» в Києві до 10 грудня працюватиме виставка «Гарет Джонс. Щоденник». Експозиція присвячена постаті британського журналіста, який першим розповів світу правду про Голодомор 1932-33
років в Україні. Напевно, відкинути пропагандистську облуду радянської влади і бачити страшні події молодому іноземцю допомагало й те, що його мати ще до заміжжя жила і працювала в місті, яке згодом назвали
Сталіно.
Гарет Джонс із дитинства чув розповіді про Україну. Адже його мати, Енні Гвен Джонс, у молодості кілька років провела в Юзівці — теперішньому Донецьку. Енні, закінчивши коледж, шукала роботу вчителькою. Від друзів родини дівчина дізналася, що валлієць Артур Юз потребує виховательки для дочок. І 22-річна випускниця вирушила в подорож. Артур Юз був сином Джона Юза — гірничого інженера родом з Уельсу, засновника металургійного заводу, при котрому виникло місто. Енні дуже подобалася і робота, і місцеві жителі.
Життя Енні в Юзівці закінчилося трагічними подіями. Дівчина важко захворіла на дизентерію, а згодом розпочався «холерний бунт». Артур Юз евакуював усю родину разом з Енні до Уельсу.
«Постать Гарета Джонса, трагічна і непоборна водночас, увійшла до нашого історичного контексту і відіграла значну роль у визнанні світом геноциду українського народу. Виставка «Гарет Джонс. Щоденник» дасть змогу глядачеві побачити все очима відомого британського журналіста, бо спирається саме на особисті розповіді зі щоденника Джонса. Усі ці письмові артефакти набудуть не сухої документації для відстороненого споглядання, а перетворяться на «живі» образи для взаємодії», — упевнена директорка галереї «Лавра» Тетяна Миронова.
«Ми обрали формат говорити про складну і болісну сторінку нашої історії за допомогою візуальних речей, говорити за допомогою документів, фактів i фотографій, і ми дозволили собі сказати про це чесно, не дистанціюючись від емоцій, говорити з тим болем, який ми відчуваємо, — розповідає кураторка проекту Анастасія Гайдукевич-Качуро. — Я сподіваюся, що гості виставки відчують наші емоції та проведуть паралелі з тим, що відбувається сьогодні, що гасло нашої виставки — життя заради правди — залишиться рефреном у кожному».
І додає: «Це історія людини, яка змогла заради правди піти проти тоталітарної махини, супроти байдужості та ситуативних політичних пріоритетів великих гравців. Це історія людини, яка змогла говорити про зумисний Голодомор публічно. Це історія про те, що заради цінностей людського життя та правди варто боротися, навіть якщо результатів боротьби не побачити за свого життя».
Гарет Джонс у 1930 році працював радником з питань міжнародної політики колишнього ліберального прем’єр-міністра Великобританії Девіда Ллойд Джорджа.
Три роки потому, вже як журналіст Western Mail, він вирушив у подорож до України, звідки надіслав такого листа до свого колишнього керівника: «Шановний містере Ллойд Джордж, я щойно прибув iз Росії (тобто СРСР. — Ред.), де становище, на мою думку, катастрофічне. П’ятирічка закінчилася повною катастрофою. Це призвело до знищення селянства і до голоду по всій країні. Я сам декілька днів ходив пішки землями України, спав у селянських хатах. Я розмовляв iз робітниками, серед яких швидко зростає безробіття».
Історію британського репортера, який, попри смертельну небезпеку, в 1933-му шукав правдиву інформацію про ситуацію в Україні, розповість уже наступного року трилер «Гарет Джонс» польської режисерки Агнешки Голланд. Фільм створюють спільно Україна (Kinorob, Film.UA Group), Польща (Film Produkcja) та Великобританія (Boy Jones Films) за підтримки Держкіно України та Польського інституту кіно.
До речі, журналістські тексти Гарета Джонса, якого застрелили напередодні його 30-го дня народження, стали основою для знаменитого «Колгоспу тварин» Джорджа Оруелла.
Варто згадати, що 1990 року Маргарет Сіріол Коллі — племінниця Гарета Джонса, прибирала в будинку, де жила сестра Гарета, коли їй було дев’яносто, та знайшла повну валізу щоденників, а також статті Гарета. Усвідомлюючи велику вагу знайдених матеріалів для дослідників Голодомору, Маргарет зробила копії і виклала їх в інтернет. Ці документи знайшов Морган Вільямс. Із допомогою німецького військового аташе деякі матеріали були надруковані, зокрема про п’ятирічні плани Сталіна, колективізацію й індустріалізацію.
...«Люди голодують уже зараз. Узимку їх чекають iще більші випробування. Це найжорстокіший уряд у світі», — ця цитата зі щоденника Гарета Джонса на екрані зустрічає у першій залі відвідувачів київської виставки. Поруч зi словами — фотографії схожих на скелети голодних дорослих і дітей.
І це із записів: «Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: «У нас немає хліба. Ми помираємо!». Ці щоденникові нотатки журналіста стали основою опублікованого за його прізвищем прес-релізу про Голодомор в Україні.
Радянський Союз докладав максимум зусиль, щоб переконати світ, що Голодомору немає, а Гарет Джонс оббріхує «найгуманнішу» систему.
«Якщо ти в меншості й навіть в однині, це не означає, що ти — божевільний. Є правда і є неправда, і, якщо ти тримаєшся правди, хай наперекір усьому світу, ти — не божевільний», — ця цитата Оруелла — одна з ключових на виставці «Гарет Джонс. Щоденник» у галереї «Лавра».
Євдокія ФЕЩЕНКО, "Україна молода".
Немає коментарів: