7 листопада у галереї Одеського літературного музею відкрилась виставка Юрія Гуменного "Світ як диво"
Дивовижний збіг обставин -
десятиріччя, відведені
для творчості, він скеровував
для забезпечення Волі.
Євстахія Шимчук. Львів 2010 р.
Юрій Степанович Гуменний народився 23 травня 1947 року в селищі Івано-Франкове поблизу Львова. Був найстаршим із шести дітей, тому відповідальність за «все» завжди відчував тільки на собі. Розпочав доросле життя, як і кожен селянський син - з навчання на інженера. Але високе прагнення «бути вільним» взяло гору над низьким «просто вижити», і після служби у війську Юрій вирішив стати художником. У 1968 року Юрій Гуменний став студентом відділу художнього скла Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва.
Після закінчення інституту за велінням долі опинився на Півдні України, в Миколаєві. Тут десятиліття займався технічним дизайном, книжковою ілюстрацією та іншими прикладними видами мистецтва: ніяк не пов'язаними з індустрією «високого соціалістичного мистецтва». Знову зіграв свою неминучу роль фактор творчої волі, стан, коли справжньому естету гидко робити наругу над собою. Наче в затяжному пориві творчого акта - майже на два десятиліття віддався царині художнього металу. Тут зробив багато і як дизайнер-проектант, і як звичайний коваль.
Повернення в «чисте» мистецтво припало десь на кінець 1990-х, бо настала можливість займатися мистецтвом без впливу кон'юнктури. І коли чимало «колег» шукали легких шляхів та актуальних тем в реаліях нової держави, Юрій Гуменний «заспівав своє соло» відвертими барвами незаангажованого експериментатора.
Нетематичний та різновекторний світ образів художника цілковито залежить від самого акту творення, де однаково важливу роль відіграють і технічна вправність творця, і недавні асоціації, і глибоке духовне пережиття епізодів Вічної Книги. Юрій Гуменний ніколи наперед не знає, як виглядатиме наступний твір. Буйна уява, переплетена з жагою тримати в руках сиру фарбу, - виливаються у пластичні асоціативні візії мовою кольору. І хоча предметний світ не диктує Юрію Гуменному порядок композиції, все ж в його творах можна відчитати і горизонти південноукраїнських степів, і витончені обриси запашних квітів, і віртуозну силуетну лінію «ню».
Професіоналізм доброго рисовника, внутрішня дисципліна Юрія Гуменного дають відчути вібрації його творчих поривань навіть у форматі підготовчого малюнку олівцем. Цей підготовчий малюнок, як і великі Гольбейн і Дюрер, Юрій Гуменний підняв у своїй творчості до рівня самодостатнього закінченого твору. Культура пластичної та легкої лінії в його портретах, фігуративних асоціаціях промовляє інколи більше аніж деякі складні вальорні сентенції в кольорі.
У нинішньому строкатому загалі Юрій Гуменний є самобутнім та на подив, сучасним художником. Хоча його виставкова біографія розпочалася лиш 2006 року, складається враження, що цей митець ніколи, ще з далекого 1973-го не припиняв мислити мовою мистецьких образів. Вислід доброї школи та закоріненість у національну традицію роблять творчість Юрія Гуменного тим великим явищем, яке можемо сьогодні назвати обличчям української сучасності в мистецтві.
Богдан Мисюга,
Кандидат мистецтвознавства
Немає коментарів: