На сходах, які звуться Потьомкінськіми як завжди відбувалось відкриття. А загалом різні локації для читання від театру ляльок до літературного музею, а найбільше – коворкінга «Термінал42» 5 днів з ранку до ночі були у вільному доступі для читачів та не дуже. Одні заходи мали аншлаг, інши проходили в напівпустої залі. А що ви хочете? Ринок. Премія Бабеля за оповідання на россійській мові, при величезному авторському ажіотажі (більше 300 поданих на конкурс оповідань) зібрала в золотій залі Літмузею ледве 30 осіб. А наступаний захід від пані Забужко - продемонстрував хто сучасний український класик – повна зала.
Одні приходили познайомитись з новими авторами. Були й поціновувачі музики від «Жадан і собаки», не обійшлось й без урбаністичних теревень. Презентувались книги для дітей, ніч поезії та «розкопи» в біографії філософа Карла Маркса. Коротше кажучі – на всі смаки. Показово, що хоча книжки авторів можно було купити, але не торгівля була найважливішим акцентом фестивалю, а спілкування. Це вже така риса Одеського літфесту. Цікаво що він став суто космополітичним, бо автори майже зі всіх континентів. А як ще могло бути в приморському місті. Саме море відкривало людині світ, а Одеса з моменту свого заснування комунікативна «вітрина».
Бачив декількох викладачів на заходах фестивалю, журналісти були тільки на прес-конференції, а студенти – молоде покоління, яке як дехто вважає мало читає – були майже на всіх заходах фестивалю. І це дає надію що літературою будуть ще довго цікавитись в наших краях.
В.Ніколаев.
Немає коментарів: