Телеканали використовують відсутність інформації як інструмент творчості: змальовують Олега Ляшка єдиним благодійником, цифрове мовлення — трагедією, а активістів — стихійними праворадикалами.
Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 7–12 травня 2018 року.
Олег Ляшко та чужі гроші
Здається, коли на початку травня громадська мережа «Опора» розповідала, як політики піаряться на державних коштах, Олег Ляшко дивився й записував. 11 травня лідер Радикальної партії з’явився одразу на двох телеканалах («Україні»та «Інтері»), щоби приписати собі чужі заслуги.
Ведуча «Інтера» Катерина Лисенко звітує про звершення політика лаконічно: «[Олег Ляшко] сегодня открыл новый корпус радиологического отделения в Черниговском областном онкодиспансере. В прошлом году Олег Ляшко обещал добиться выделения бюджетных денег на это строительство».
Ведуча «Сегодня» Анна Панова подає цю ж новину, вже навіть не згадуючи, що кошти Ляшко обіцяв знайти в бюджеті: «Новое радиотерапевтическое отделение для лечения рака открыли в Чернигове. Деньги на строительство корпуса год назад пообещал лидер Радикальной партии. Спустя девять месяцев оборудованное линейным ускорителем отделение открыло свои двери».
Окремо зазначимо, що новина містить хоча б якусь інформацію про відкриту лікарню та її унікальність, «Інтер» же обмежився оцим «можно делать полсотни операций за смену». Далі обидва телеканали презентували телеглядачам обіцянки Олега Ляшка, що зайняли 52 % хронометражу сюжету «Подробностей» та 42 % часу на «Україні». Себто очевидно, що лікарня зовсім не була справжнім інформаційним приводом. Метою журналістів було показати глядачам турботу Олега Ляшка про громадян, виправдати появу його медичних обіцянок в ефірі та, не в останню чергу, показати, що політик тримає слово. Адже, як акцентували обидва ЗМІ, «Олег Ляшко обещал».
І все це було би просто черговим піарним сюжетом про чиновника, проте є одне «але», й честь озвучити його ми віддамо Головному лікарю місцевого онкодиспансера Валерію Зубу: «Майже 14 мільйонів гривень надійшло від міста; від обласного бюджету надійшло 20 млн; 18 млн — гроші, які спрямували депутати Верховної Ради із фонду соціально-економічного розвитку; 40 млн — кошти Державного фонду регіонального розвитку та майже 10 мільйонів гривень залучено від бюджетів районів та міст, об’єднаних територіальних громад».
Тобто Олег Ляшко міг би теоретично привласнити собі лаври лише за 18 % від необхідної суми. Але й це забагато, адже, як виявляється, до участі у зборі коштів «запросили дванадцять народних депутатів від Чернігівщини» і четверо з них погодилися. Валерій Давиденко (БПП), наприклад, заявляє, що подавав запит на два мільйони гривень. Тож, на всяк випадок уточнимо, рік тому Олег Ляшко не «обещал деньги», а разом зі ще трьома нардепами, а також представниками Чернігівської ОДА, обласної ради та Чернігівської міської ради підписав Меморандум про наміри.Ідею встановити новітнє приладдя висловили місцеві онкологи.
Але й це не найгірше, адже, як повідомляють місцеві ЗМІ, «майже 12 мільйонів вдалося зібрати в ході благодійної акції “Промінь надії” — гроші виділяли як підприємці, так і звичайні жителі області, збирали їх навіть у школах [влаштовували також благодійний концерт. — MS]. Така згуртованість дала результат і нове відділення відкриває свої двері».
І от усі ці старання пересічних людей, ініціативи лікарів, взаємодія політиків різних рівнів, виділення бюджетних (тобто народних, за Тетчер) коштів звелися для «Інтера» та «України» до виконаної обіцянки Олега Ляшка.
«1+1» погрожує телевізорам через перехід на «цифру»
Телеканал «1+1» вирішив поновити кампанію проти переходу на цифрове телебачення, розпочату більше року тому. Велосипед тут не винаходили й просто повторили озвучувані раніше страшилки.
Новину ведуча Лідія Таран починає апокаліптичним прогнозом: «Цифрові експерименти можуть перетворити ваші телевізори на зайві аксесуари. Вони просто згаснуть назавжди». Думаємо, зайве пояснювати, що це аж надто драматичне узагальнення, особливо враховуючи, що відключення аналогового мовлення стосується лише третини українських глядачів. Інші — користуються супутниковим чи кабельним телебаченням. Цю статистку ми взяли з інтерв’ю Ярослава Пахольчука, виконавчого та фінансового директора «1+1 медіа». Далі в повідомлені виявляється, що й не всі власники аналогу лишаться без ТБ, адже, наприклад, у Кіровоградській області цифрове покриття становить 60 %. Та й навіть якщо у вас зникне ефірне телебачення й ви не перейдете на жодну альтернативу, телевізор же все одно можна використовувати через, наприклад, HDMI.
У самому сюжеті все як за підручником: «Із самого ранку Галина Дудьєва на полі. Жінці 74», «Для села це буде дуже велика проблема», «В області немає компанії, яка б безкоштовно налаштовувала пенсіонерам чи незаможним тюнер». Матеріал розповідає лише про проблеми окремих селян, ігноруючи ймовірні переваги для всього іншого населення України. Зокрема, зростання функціоналу та варіативності телеканалів.
Є, щоправда, в новині й коментарі представників Кіровоградської філії Суспільного: вони жаліються на складнощі з налаштуванням приймачів серед населення та неповноцінне покриття. Комплексного рішення проблеми ніхто не пропонує, тож, здається, єдиний вихід — знову відкласти перехід.
От тільки, за міжнародною угодою «Женева-2006», Україна мала перейти на «цифру» ще три роки тому, й наразі діє норма, згідно з якою наша держава має вимикати радіоелектронні засоби, що заважають засобам інших держав. Про ці та інші причини відключення аналога (звільнення частот під 4G, наприклад) «1+1» жодним чином не згадує. Слова ініціаторам змін не надають.
Власне, кампанія «ТСН» проти цифрового мовлення настільки одноманітна, що, замість висновку, тут можна дослівно процитувати наш матеріал 13-місячної давнини: «Із сюжету взагалі неможливо зрозуміти, навіщо знадобилася цифрова реформа — автор Олександр Романюк зосереджений на тому, щоби довести її несвоєчасність і шкідливість. Пояснює він це тим, що цифрове покриття не охоплює всієї країни [...] Отже, “ТСН” цим сюжетом захищає власні інтереси каналу “1+1”, який разом із телеканалом “Інтер” добивається від уряду й Нацради переносу вимкнення аналогового ТБ на 2019 рік. А глядачів просто залякує, не надаючи їм повної та збалансованої інформації».
«Інтер» та 5 канал розвивають фантазію глядачів
Один із найпримітивніших, проте найдієвіших прийомів фільмів жахів, — це кадр дверей, що відкриваються самі собою. Автори лише натякають, що там щось є, і свідомість кожної людини малює найстрашніший особисто для неї варіант. Найскладніше в цьому — дати глядачам достатньо інформації, щоб вони мали причини підозрювати найгірше, але недостатньо багато, щоб не обмежувати їхню фантазію. У новинах про акції протесту під «Інтером» до 9 травня журналісти «Інтера» та 5-го каналу майже ідеально дотрималися цього співвідношення. Жодного іншого балансу в їхніх матеріалах не було.
Ведуча «Подробностей» Наталя Бєлишева розповіла про події під рідним офісом так: «В Киеве блокировали главный офис телеканала "Интер", бросили на крышу дымовую шашку, входные двери обклеили листовками "Интер будет наш" и закрасили логотип желтой краской. Затем около двух десятков протестующих пришли к офису новостной редакции. Какова цель этого визита, не понятно. Акция была проанонсирована в соцсетях, но при этом никаких конкретных требований к информационной службе не прозвучало».
Отже, телеканал жодним чином не пояснює дій активістів, не надає їм слова й не розкриває контексту подій. Точніше, «Інтер» подає контекст, але специфічний: «Потасовки сразу в нескольких городах страны устроили сегодня праворадикалы [...] Два года назад в здание, в котором находится новостная редакция канала, ворвались люди в масках [...] Тогда пострадали несколько сотрудников [...] Не найдены ни заказчики, ни исполнители этого терракта». І яка картинка має після такого повідомлення виникнути в голові глядача, що не в курсі всіх перипетій із місцевим концертом до Дня перемоги? Виглядає так, немов праворадикали (улюблені вороги «Інтера») «розбушувалися» й безкарно та безпричинно нападають на журналістів.
А тепер порівняймо сказане каналом та події:
Сказане «Інтером»
Крапля контексту
«Двери обклеили листовками "Интер будет наш"»
Напис «“Интер” будет наш» знаходився по периметру стікерів, а в центрі було написано «Зробимо “Інтер” українським» та «Зробимо “Інтер” патріотичним».
«Закрасили логотип желтой краской»
Логотип зафарбували лише до половини, утворивши таким чином синьо-жовтий стяг.
«Какова цель этого визита, непонятно»
Свій візит «Національний корпус» анонсував напередодні, пояснивши дії тим самим фрагментом концерту про «фашистских преступников».
«Никаких конкретных требований к информационной службе не прозвучало»
Вимоги активісти анонсували зранку того ж дня: позбавити канал ліцензії та вилучити з концерту до 9 травня «пропагандистські заяви». Принаймні друга стосувалася юрисдикції телеканалу.
«Потасовки сразу в нескольких городах страны устроили сегодня праворадикалы»
У Мелітополі, наприклад, бійку з поліцією влаштував «Безсмертний полк», активісти якого відмовилися знімати георгіївські стрічки. У Дніпрі штовханина сталася між полісменами та пенсіонерами, адже останні намагалися покласти до пам’ятника вінок із забороненою символікою.Разом із тим до замовчування в темі вдавався не лише «Інтер». Три наступних дні про подію так чи інакше розповідав 5 канал і жодного разу не взяв коментарів у колег. Зате взяв коментарі в активістів. 9 травня мітингувальники розповідали про «постійну проросійську риторику цього телеканалу [«Інтера»]», а ведучий Ігор Татарчук озвучував їхні вимоги: «вилучити із концерту пропагандистські заяви [...] позбавити телеканал «Інтер» ліцензії через антиукраїнську редакційну політику». Уточнення про «на думку активістів» десь загубилося. Контекст щодо інших прикладів «постійної риторики» — теж, тож глядачі, ймовірно, мали згадувати / уявляти приклади самостійно.
10 травня, уже за компанію з «1+1», 5 канал розповідав про акцію «Національного корпусу» під будинком Сергія Льовочкіна, співвласника каналу «Інтер». Жодних коментарів від олігарха в матеріалах не було, й журналісти не повідомляли, чи намагалися їх отримати. Натомість на 5-му каналі є вирваний із контексту коментар одного з активістів: «Ми по карті можемо подивитися, що це все-таки річка. Є закон України "Про вільний доступ до річок". Як ми бачим, вони загородились, якісь тітушки там бігали і куча міліції. Ми прийшли до води...» У кадрі при цьому видно лише спікера і про що йдеться, додатково не пояснюється, тож глядач може вирішити для себе що завгодно: Льовочкін загородив річку, тітушки й поліція загородили річку, тітушки й поліція співпрацюють?
11 травня новина про перипетії навколо «Інтера» була на 5-му каналі першою у випуску, цього разу сюжет стосувався засідання Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. «Суд» знову відбувся без адвоката та виступу підсудного, зате прокурорів в ефірі значно побільшало. Спочатку 5 канал надав слово київським мітингувальникам, щоби ті знову розповіли, що «“Інтер” показує проросійські програми та проросійську пропаганду», а потім перейшли до акції у Львові: «На акції протесту вийшли й у Львові. На площі Ринок організували мистецький захід. Організатори закликали українців відмовитися від використання російських інформаційних ресурсів», — повідомив ведучий Ігор Татарчук. Подібний перехідможе сприйматися так, немов львівські активісти теж діяли саме в контексті інтерівського концерту й саме цей телеканал називали «російським інформаційним ресурсом». Хоча йшлося саме про кремлівські ЗМІ. У цьому блоці журналісти також подали коментарі активістів про «заполонений фейковими новинами ефір» та «дискредитацію України за кордоном» через «побєдобєсіє». Невідомо, що чи кого саме мали на увазі спікери, проте в одному сюжеті із засіданням з приводу «Інтера», вибір у глядачів був невеликим.
Загалом, тенденція залишати аудиторії простір для фантазії — це явно не та річ, яка має прогресувати в інформаційній журналістиці, адже мета останньої — чітко та повно повідомляти факти. І якщо ЗМІ цього не роблять, — вони не роблять свою роботу. Також зазначимо, що подібна активність 5-го каналу відносно «Інтера», навіть якщо її причини суто позитивні, навряд чи принесе користь споживачам. Адже немає сенсу боротися з порушеннями стандартів, порушуючи стандарти.
Якщо ж казати про загальну тенденцію, то ми бачимо, що телевізійники спеціально залишають у своїх новинах пусті місця, які, тим не менше, доповнюють картину подій чи створюють нові картини. Наприклад, «Україна» та «Інтер» абсолютно чесно заявили, що Ляшко обіцяв та зробив, але не розповіли більше ні про чию благодійність. Вони прямо не казали, що всі лаври належать лише Ляшку і що він персонально ініціював створення лікарні, але що ще міг вирішити глядач? Аналогічна картина з цифровим мовленням і протестами під «Інтером»: журналісти недоговорюють, але натякають глядачу й той уже сам бачить у цій «пустоті» те, що треба кожному конкретному ЗМІ.
Перевагу на телеканалах отримали такі політики та політичні сили:
Петро Порошенко — Дні примирення та перемоги стали для Президента днями піару. Загалом гарант незбалансовано з’являвся в новинах чотири рази: по одному на ICTV, «1+1», СТБ та «Україні».
Володимир Гройсман — на планах доступних вулиць та поїздках школами прем’єра двічі піарила «Україна».
Олег Ляшко — експерт із енергонезалежності, лобіст прав фермерів та онкохворих, добувач грошей на лікарні, агітатор за корову в кожній сільській родині, покладач квітів на 9 травня, Олег Ляшко цього тижня піарився на телебаченні одразу вісім разів: п’ять на «Україні» й три на «Інтері».
Сергій Каплін — за соціальний захист українців член БПП тричі агітував на камеру «Інтера».
Сергій Рудик — член БПП піарився на «Інтері» на темі Дня примирення.
«Опозиційний блок» — іронічно, що після такого активного піару на темі Дня перемоги партія отримала в ефірі саме дев’ять піарних згадок. Сім від «Інтера» та два від «України».
Юрій Луценко — зустріч генпрокурора зі студентами Острозької академії відгонила «паркетом» на ICTV та «Інтері».
Юлія Світлична — судячи з новин «України» та «Інтера», єдина в Україні голова ОДА цього тижня піарилася на телеканалах двічі.
Арсеній Яценюк — похвалою «стіни Яценюка» та анонсом розслідування про фейкові новини про екс-прем’єра цього тижня відзначилася «Україна».
Анатолій Гриценко — про висування політика в кандидати у Президенти розповідали на ICTV.
Критика:
Цифрове мовлення — критикою реформи займався «1+1».
Вадим Рабінович — цього тижня «Інтер» знову двічі поливав брудом лідера партії «За життя». Здається, час задуматися про проект вічного двигуна на основі цих сюжетів.
Загалом експерти «Детектора медіа» нарахували протягом тижня 46 сумнівних матеріалів. На «Україні» їх було 22 матеріали, на «Інтер» — сімнадцять, на ICTV — чотири, на «1+1» — два, на СТБ — один.
Ярослав Зубченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар