ЯК ЖУРНАЛІСТИ РЕФОРМИ У КИЄВІ ШУКАЛИ

Два хіпстера

Я, та мої колеги з Херсонської, Одеської та Донецької областей завдяки Українському кризовому медіа-центру отримали чудову нагоду поспілкуватися з українськими очільниками реформ. Реформатори помолодшали, де-кому немає і 30 років. Це їх перевага і мабуть недолік, тому що в них ще не було часу багато думати. Вони отримали гарну освіту, ще не обтяжились досвідом поразок і невдач, тому впевненні в своїх силах і позитивних та карколомних перспективах, до яких вони ведуть Україну.

Перший, з ким ми познайомились – був Перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України НЕФЬОДОВ Максим Євгенович. Він нас прийняв в просторому кабінеті з дизайном, який зберігся ще за часів Сталіна. 

Але дух реформаторства відчувався в цьому приміщенні одразу. Хазяїн кабінету почав спілкування в невимушеній манері, в якій не було жодної каплі чиновницької пихи. Його поведінка, хіпстерський стиль ще з порогу повинні переконати відвідувачів,що тут сповідуються внутрішня і зовнішня свобода.

… дух КахиБендукідзе…

З Максом Нефьодовим(Max.Nefyodov) – ми друзі по фейсбуку, мої студенти – його друзі по життю. Часто-густо, наше спілкування в мережі переростало в «запеклі» бої «ретрограда» та «реформатора». Але очне спілкування виявило, що ми дивимось в «одну сторону» і скоріше союзники, які сповідують ринковий шлях розвитку України. Мені навіть здалося, що в кабінеті присутній дух Кахи Бендукідзе, мовби через Максима Нефьодова промовляв сам грузинський реформатор, якому вдалося змінити Грузію.

Максим Євгенович окресли три найбільші задачі, над якими зараз працює:

це створення сприятливого середовища для ведення бізнесу (щоб суттєво зрости Україні в рейтингу ведення бізнесу);

вдосконалення «Prozorro», введення «ризик-менеджменту в закупівлях», щоб було менше шахрайства та зловживань (до речі, українці з вирішення цього питання - перші в світі);

та над Законом «Про оренду державного майна».


Заступник Міністра повідомив, що на 2018 рік планується приватизація 50-60 великих здебільшого унікальних державних підприємств, але Фонд держмайна, як показала практика, немає ресурсів, немає зацікавленості, тому що існує одне й теж коло людей, які керують підприємствами, здають їх майно в оренду, а потім вони ж повинні його і продати. Вихід, який вбачає очільник реформ – це передати оцінку та продаж на аутсорсинг стороннім консультантам, аудиторським фірмам, банкам, які будуть пропонувати Уряду умови приватизації підприємств, а Уряд буде приймати рішення про публічну приватизацію «на камери». Чому йти на приватизацію потрібно, так це для того, щоб позбавити державу не властивих для неї функцій та не діяти по радянському принципу: «народне, значить нічьйо».

Надвеликі підприємства, такі як "Енергоатом" або "Укргидроенерго", не планується приватизувати. Приватизувати їх в якомусь осяжному майбутньому навряд чи буде можливо. Це як раз ті підприємства, які можуть і повинні залишатися в держвласності, тому що вони стратегічно необхідні для енергетичної безпеки країни. Що стосується інших енергокомпаній, зараз готується до конкурсу на приватизацію "Центренерго". Є ще багато дрібних компаній. 

Згадали про приватизацію Національної Опери. В світі таких прикладів нема, щоб були такі об’єкти прибутковопривабливими, на відміну від цирків. Тому Держава і далі буде опікуватись Оперою.

При приватизації потрібно опікуватися двома питаннями:

Чи може бізнес успішно опікуватись цим підприємством, незважаючи на те, є це державне підприємство успішним, чи ні;

І друге, чи є це підприємство стратегічним для Держави.

Було питання і про «Київський експрес» до аеропорту Бориспіль. Журналісти дізнались, що Держава втратила на ньому близько 80 млн. доларів, тому що сама ідея була недолугой (відстань від Києва до Борисполя є незначною і можна дістатися любим транспортним засобом).

Було ще багато невеликих і неконцептульних запитань, але пан Нефьодов давав розгорнуті та переконливі відповіді.

Прощаючись з молодим реформатором, я переконаний, що заступник міністра орієнтований на суспільний результат і з такою молоддю у нашої Країни є шанс стати успішною і розвиненою.

…далі буде…

Юрій Житняк – економічний оглядач.