Навіщо спорт місту?

Ну ніяк не можу знайти відповідь на запитання в заголовку. Пішов днями навіть на телевізійний прес-клуб з Глібом Головченко на каналі ТАК-ТV, щоб почути аргументи. Поважні експерти зібрались, спортивні люди та функціонери, а казали те саме, що й позарік. Ніби все для людей, тільки дайте з бюджету грошей, а ще тренерів треба, ну і звісно, інфраструктуру треба відновлювати... Ніхто не сперечається, але без маркетингу спорту громада вкладені гроші не поверне. Не буде в місті програми з умовною назвою: "Як за допомогою спорта робити бізнес?" то й ніколи інвестиції в Миколаїв не прийдуть.
Про це мабуть не хочуть навіть розмірковувати, бо якщо виносити на порядок денний питання будівництва спортивної інфраструктури, то "умовляти" місцевих депутатів треба всю каденцію. Але де ж будуть їх МАФи?..
Пиклад з шаховою школою, яку ніяк не можуть відремонтувати - показовий. При тому, що тільки прямий доход місту від одного шахового турніру (рівень юнацкого чемпіонату України) - біля мільона гривень... бо командам треба мешкати та їсти, відпочивати тиждень, два.
На тій самій телевізійний програмі про стан спорту на Миколаївщіні, було згадано про перший літній турнір зі фрістайлу, який започаткували ще у 80-ті роки минулого віку в нашому місті. Бо був в Миколаєві фанат - тренер Швєдов, який фактично збудував траплін на березі Південного Буга. Зараз ця споруда практично знищена, а одни з останніх вихованців славетного тренера - А.Абраменко, бере в 4-те участь у зимовій Олімпіаді. Олімпійки з фехтування дочекались нового залу. Першого та єдиного за всі часи незалежної України.
100% -й миколаєвській спорт - вітрильний, зовсім поза увагою. Яхти як і люди старіють, але ще бувають в акваторії річок у місті. Програми розвитку насамперед водних видів спорту у міста немає!
Коли спорт із особистої справи став громадською, це було сторіччя тому, ентузіазму та захвату він викликав багато. Спортсменів знали та поважали, їх обожнювали хотіли бути схожими. Потім, за соціалістичних часів - спорт був ідеологічним засобом виховання людини. Сучасність нажаль не додала прагматизму. Може це сталось від ліні людської? Якщо зранку прийти в любий великий парк у місті, ви не багато побачите там бігунів... Ну а спорт, як досуг - це ще більше диво у незаможній громаді. Вот і трапляється так, що сильних, талановитих людей багато, а спортсменів з кожним роком - меньшає. Цього року на зимову олімпіаду отримало ліцензій найменьше за всі роки незалежності - 31. А може справа в тому, про що на прес-клубі розповіла чемпіонка і рекордсменка з академічного веслування Олена Буряяк: в національній збірній в нас немає навіть психолога!
- Немає з ким порадистись ...
А ви кажете: стадіони не будуються!
С.Лиманов.