 |
| Скрін-шот 1+1 |
Політики намагаються впливати на бюджет не лише у стінах Верховної Ради, а й на улюблених телеканалах. НАБУ програє «антикорупційну війну» на «Україні». Ані Лорак виступила в Києві й спровокувала журналістів «1+1» на критичний сюжет.
Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 13–19 листопада 2017 року.
Ухвалення державного бюджету — надзвичайно важлива подія не лише в політичному, а й у піарному житті країни. Щороку політики та прихильні до них телеканали розділяються на тих, хто здобуває голоси на позитивних сторонах документа, й тих, хто заробляє їх на критиці. Активна фаза протистояння лише починається, але на телебаченні вже з’явилися перші бюджетофоби і бюджетофіли.
До телеканалів, що протягом тижня випустили про державний кошторис незбалансовані позитивні сюжети відносяться: 5 канал, «1+1», «Інтер» та «Україна».
Журналісти 5-го каналу порушили стандарти 13 листопада, коли дали прокоментувати плани щодо прийняття бюджету лише спікеру Верховної Ради Андрію Парубію. Варто зазначити, що той не надто «скористався перевагою» й не займався самопіаром, але все ж просував власні акценти щодо кошторису: «Особливо для мене важливе, це питання оборони і безпеки, яке знову в цьогорічному бюджеті є пріоритетним питанням». Які пріоритети щодо документа мають інші політики, зокрема опозиційні, «Час новин» не повідомив.
Володимир Гройсман 15 листопада на «1+1» був менш сором’язливим і видав порожній коментар щодо фактів, зате наповнений самопіаром: «Це буде чи не вперше абсолютно прогнозовано, якісно [...] Ми не маємо робити під ялинку жодних сюрпризів, а маємо заздалегідь вчасно приймати рішення, які необхідні». Інших думок у «ТСН» не було.
Коментарі прем’єр-міністра цього ж дня, 15 листопада, озвучили й на «Інтері». Тут обрали ще впевненішу заяву політика: «Бюджет є абсолютно збалансованим, бюджет є економічного зростання, ми передбачаємо, що в наступному році ми зможемо досягти зростання більше ніж три відсотки». Після коментаря очільника уряду «Подробности» передають також піарні заяви Сергія Капліна, члена БПП. Той обіцяє дати людям «прожитковий мінімум на цьому ж серйозному рівні — там приблизно 6-7 тисяч гривень». Ведуча Катерина Лисенко розповідає, що Каплін «экономить предлагает на зарплатах депутатов». Сьогодні всі народні обранці у ВР разом щомісяця отримують приблизно 7,65 млн. грн (за зарплати в 17 тис.). Цього вистачить на запланований Капліним прожитковий мінімум для 1275 українців.
Найбільш бюджетофільним телеканалом стала «Україна». 14 листопада, розповідаючи про прийняття документа в першому читанні, тут подали аж три різноманітних цитати, й усі вони виявилися про позитив чи обіцянки. Гройсман заявив, що «цей бюджет є бюджетом розвитку економічного», Максим Бурбак із «Народного фронту» анонсував, що партія голосуватиме «за», адже «даним бюджетом підтримуються всі ті реформи, які приймали цієї осені». Навіть Олег Ляшко, що, до речі, теж голосував «за» урядовий кошторис (тільки не кажіть «Інтеру»), не критикує проект, а лише «пропонує мінімальну зарплату з нового року 5 тисяч гривень на місяць».
Негативні незбалансовані сюжети протягом тижня випустили «Україна» та «Інтер».
Телеканал «Україна» 17 листопада, мабуть, уперше за тиждень запросив у свій ефір для обговорення кошторису представника опозиції — Сергія Таруту, позафракційного нардепа, «ідейного натхненника» партії «Основа». Той не став себе обмежувати: «Я абсолютно убежден, что этот проект бюджета — это дальнейшее вымирание украинского народа и обнищание». Не обмежує Сергія Таруту й ведуча. Вона також запитує в нього про «реальні, на його думку» показники бюджету та майбутнє голосування нардепа.
Але найбільш бюджетофобським телеканалом на цьому тижні виявився «Інтер», де розподіл коментарів «за» і «проти» прийняття документа склав чотири проти десяти (сюжети 13-14 листопада). Не будемо цитувати всі заяви політиків, ось лише три найкращих фрагменти, які тележурналісти подали в новинах:
Сергій Льовочкін, «Опозиційний блок»: «Проект бюджета — это бюджет войны, он сделан в условиях, когда не утихает конфликт на востоке, огромные средства расходуются на оборону [...] мы настаиваем на том, чтобы сначала менялась внешне-политическая доктрина, менялась парадигма, и средства, которые высвобождались от военных бюджетов направлялись на помощь людям». Щоправда, політик не пояснює, яким чином можна просто завершити війну й перестати витрачати гроші на оборону;
Юлія Тимошенко, «Батьківщина»: «Депутати кричать з трибуни, що це поганий бюджет, що його не можна голосувати, а потім ті самі скотиняки нормально натискають кнопки "за" без будь-якого сумління совісті»;
Юрій Бойко, «Опозиційний блок»: «Ми вимагаємо від уряду представити програму виходу з економічної кризи, якщо не здатні — ми готові надати свій варіант,скоригувати бюджет, скоротити виплати на силовий блок на користь соціальних програм. Ніяка поліцейська держава не стримає голодний народ». Зверніть увагу на маніпуляцію нардепа: у коментарі політик сам проголошує проблеми (економічна криза та надмірні витрати на силовий блок) і сам же пропонує їх вирішення. А заяви про «голодний народ» ми просто лишимо на совісті Юрія Бойка та його спічрайтерів.
Загалом, поки що (?) маніпуляції навколо бюджету неяскраво виражені — в першу чергу це незбалансовані коментарі, а не брехня журналістів. І все ж подібні сюжети в будь-якому разі небезпечні, адже можуть опосередковано впливати на політичні рішення, в тому числі й державний кошторис. Уявіть, наприклад, що «Інтеру» все ж вдасться зробити статті витрат на силовий блок «токсичними». Тоді політики, які не захочуть втрачати потенційні голоси виборців, можуть просто не підтримати цих змін. І нехай реальний вплив телевізійної джинси, принаймні такої, значно менший, це все одно неправильно, коли телеканали через порушення стандартів намагаються заробити голоси своїм «улюбленцям» і теоретично вплинути на бюджет країни.
Протистояння антикорупційних відомств (Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції) протягом тижня більшість журналістів висвітлювали досить об’єктивно: подавали всі точки зору, не брали на себе роботу суддів і не замовчували критичних фактів. Так чинила більшість, але не всі. «Україна», очевидно, виступила проти НАБУ, а ICTV та «UA: Перший» мовчали про події до останнього.
13 листопада Артем Ситник, директор Національного антикорупційного бюро, отримав адміністративний протокол про порушення від Національного агентства з питань запобігання корупції. Чиновник буцімто використав співробітника власного відомства для представлення особистих інтересів у суді. Хоча НАЗК звинувачувало керівника НАБУ не в цьому, а в тому, що той протягом десяти днів так і не надав Агенції запитані нею документи у справі. Телеканал «Україна» коректно інформує про ці обставини, але мовчить про позицію самого Ситника, зосереджуючись лише на аргументах НАЗК. Закінчується повідомлення немов натяком — переліком можливих покарань за порушення. «Інтер» цього дня, до речі, теж проігнорував аргументи НАБУ, а також описав події в житті Ситника як виклик «на ковер в НАПК».
16 листопада «Україна» висловив свої вподобання більш явно. Тут вирішили ще раз повторити вчорашню новину про оприлюднений аудіозапис, на якому буцімто Артем Ситник розголошує таємну інформацію. 15 листопада «Сегодня» вже розповідали цю історію з коментарями Антона Геращенка. Наступного дня журналісти повторили слова чиновника та озвучили кілька фрагментів із оприлюдненого «компромату». Жодної нової інформації повідомлення не містить, також, як і у вчорашній новині, тут відсутня позиція НАБУ. «Україна» посилається на те, що Артем Ситник перебуває у відрядженні, й отримати його коментар «не вдалося».
17 листопада між ГПУ та НАБУ відбувся обмін кримінальними справами. Прокуратура напередодні почала розслідувати ймовірне розголошення таємниці, Антикорупційне бюро зайнялося можливим незаконним збагаченням Юрія Луценка. «Україна» на фоні цього займається підозріло незбалансованою журналістикою, вже вкотре ігноруючи позиції НАБУ й навіть про справу Генпрокурора транслює лише його коментарі: «Нелогічно говорити взагалі про склад злочину [...] Це вже п'яте чи шосте, може більше кримінальних проваджень, які мають стосунок до мене. Знаю, що деякі закриті за відсутності, звичайно, складу злочину, деякі розслідуються, і це нормально».
Наступним повідомленням «Сегодня» анонсують черговий випуск розслідувальної програми «України», цього разу вона, судячи з усього, присвячена критиці НАБУ. Принаймні в «рекламі» лунає такий коментар від Зоряна Шкіряка: «До тих пір, поки НАБУ насправді будуть керувати Лещенки й інші там так звані антикорупціонери, на яких нема де клейма ставити, така ситуація буде продовжуватись». Також участь у критиці бере Тетяна Чорновіл: «НАБУ вважають, що, наприклад, рюкзаки за близько 3 тисяч — це дорого, а за дві футболки НАБУ більше 3 тисяч — це нормально».
Тож, принаймні поки що, телеканал «Україна» не яскраво, але наполегливо критикує НАБУ у своєму ефірі: повторює одні й ті ж негативні новини про Бюро, не дає слова його представникам, анонсує розслідувальні сюжети про діяльність антикорупціонерів (а це для «Сегодня» — вірний знак майбутньої кампанії, запитайте в Саакашвілі).
Не менш дивною виглядає також позиція ICTV та «UA: Першого», які просто ігнорували антикорупційні протистояння: телеканали не згадали ні про протокол Ситника 13 листопада, ні про заяви директорки департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя НАЗК Ганни Соломатіної 15 листопада, хоча це була, мабуть, найгучніша політична подія дня. Разом із тим на історії з Луценком 17 листопада ICTV все ж приєднався до новинного циклу, а от «UA: Перший» якимось чином так і лишив своїх глядачів поза процесом. Раніше телеканал не був помічений у яскравих маніпуляціях та підіграванні комусь із чиновників, тож ми вирішили поцікавитись у «UA: Першого», що ж сталося. Федір Скрипник, виконавчий продюсер інформаційного мовлення на ПАТ «НСТУ», відповів, що «редакція не вважає ці інформаційні приводи гідними уваги».
17 листопада без оголошення війни ведуча телеканалу «Україна» Олена Кіт раптом заявила: «Строительство дорог в Украине может подешеветь на треть, если одним из материалов станут золошлаки — отходы при сжигании угля на теплоэлектростанциях. Именно они заменят в экодорогах будущего песок, щебень и бетон. В Европе такие шоссе уже не в новинку». Хто так вирішив? Де інформаційний привід? Чому журналісти про це говорять? Нічого з цього глядачу не повідомляють. Як і того, що власник телеканалу Рінат Ахметов, за дивним збігом, якраз і займається добуванням та спалюванням вугілля на електростанціях. А його компанії вже просували золошлаки в маси у 2012-му, 2013-му та 2016 роках. У 2015 році ДТЕК у «спільному проекті» навіть запускав будівництво пілотної дороги з цього матеріалу.
Сюжет кореспондента Павла Тирського побудований так, аби переконати глядача в користі та вигідності золошлаку («запустити» тему в суспільство) і пролобіювати компаніям Ахметова допомогу від держави. Для цього журналісти досить якісно підготувалися, вибудувавши з коментарів у повідомленні «залізну логіку».
Спочатку Генеральний секретар Європейської асоціації вугілля та продуктів згоряння розповідає, що країни Європи для будівництва доріг потребують «огромные объёмы золошлака в кратчайшие сроки». Синхрон має титр «Німеччина» і коли та звідки взяли його журналісти «України», а також чого він стосувався — невідомо. Далі говорить Остап Семерак, український міністр екології, він буцімто підтверджує слова кореспондента про те, що в державі багато золошлаку й це становить екологічну небезпеку: «В Україні накопичено, це є 36 млрд тонн, це є і промислові відходи, і побутові відходи, і сільського господарства, і будівництва». Себто насправді чиновник каже про всі відходи взагалі й конкретно золошлаку його слова не стосуються, але логіку сюжету він підкріплює.
За підсумками коментарів виходить, що, з одного боку, золошлаки потрібні на будівництві, з іншого, — все одно шкідливі у вигляді простих відходів. Проблему (та доходи, очевидно) готові взяти на себе в UMG Resource, компанії Ріната Ахметова, яка спеціалізується на переробці відходів: «...9 теплоэлектростанций находятся практически по всей территории Украины. И мы находимся очень близко к основным дорожным путям, те, которые ремонтируются, либо те, которые планируются в ближайшее время к стройке». На початку сюжету менеджерка ДТЕК повідомляла, що компанія вже почала будівництво пілотної дороги у Львівській області.
Враховуючи, що Ахметов уже постачає шлаки в ЄС, а коментарі співробітників його компанії записані, судячи з усього, з якоїсь виставки, весь цей сюжет виглядає як, з одного боку, лобіювання потенційного бізнесу, з іншого — як його реклама. Журналісти нічого не розповідають про подію, на якій брали коментарі, використовують незрозуміло коли записані синхрони чиновників та завершують свій матеріал фактично бізнесовою пропозицією від UMG Resource. Жодних інших поставників золошлаків у сюжеті просто не згадують.
Що ж до лобіювання, то кореспондент Павло Тирський підсумовує новину так: «Чтобы использовать зоошлаки в дорогах, потребуется государственное стимулирование замены природных материалов отходами и применение дополнительных законодательных инициатив в этом направлении, без этого не обойтись». Тобто журналісти фактично закликають державу сприяти бізнесу свого власника. Хоча теоретично й корисному.
MediaSapiens уже неодноразово згадував про любов «1+1» до жовтих новин, хоча в більшості ми критикували саме подачу тем, а не їх вибір. У листопаді ж «ТСН», здається, вирішив узяти й цей рубіж: спочатку тут розповіли про «рекордний концерт» Тіни Кароль, а 15 листопада приділили більше трьох хвилин Ані Лорак. Вона вперше за три роки виступила в Україні. Журналісти її засудили.
Ведуча Наталія Мосейчук, анонсуючи сюжет, двічі наводить як аргумент реакцію соціальних мереж і сама не гребує оцінками: «Із нагородження у Кремлі на українську сцену. Соцмережі збурив виступ Ані Лорак, співачки, яка від початку війни творчо емігрувала до Росії. В Україні її виступи бойкотували глядачі. Несподіваний камбек відбувся тишком-нишком. Про її виступ на концерті, присвяченому дню народженню балету Freedom, ніхто не знав. У залі співачці аплодували, а от у мережі таємний виступ назвали ганьбою».
Кореспондентка Ольга Нескородіна, першніж перейти до актуальних подій у житті Ані Лорак, нагадує глядачам про кілька попередніх «скандалів» за її участі: численні зірвані активістами концерти, виступи в Росії та останнє нагородження «Золотим грамофоном»: «Лорак разом із рядом українських артистів із заплямованою виступами в країні агресора репутацією, з’їхалися до Кремля за статуетками "Золотий грамофон-2017". Їх вручала відома антиукраїнською позицією російська пропагандистка».
Що ж до самого виступу в Україні, то його журналісти супроводжують численними коментарями, головним чином негативними дописами із соціальних мереж, як-от цим: «Чому вона радіє? Виступила таємно. Це слава? Це ганьба. Дожитися до того, що тебе зневажає Батьківщина». Також кореспонденти зв’язалися із шоу-балетом Freedom і транслювали звернення від Анастасії Приходько, яка виступає проти «національних зрадників». «Повернення»Ані Лорак не коментувала тільки Ані Лорак.
Не лишається сумнівів, що журналісти «ТСН» ставляться до співачки упереджено. По-перше, вони підібрали для сюжету лише обурені коментарі із соціальних мереж та шоу-бізнесового середовища. Хоча були й позитивні відгуки: «Молодець, саме так і має бути,її любить весь світ і ми побачили, що брудна гра політиків не зламала Ані». А взагалі «реакція соціальних мереж» — це дуже суб’єктивне поняття, адже для того, щоби зробити висновок про думку всього інтернету, потрібно провести ґрунтовне дослідження із солідною вибіркою. Без цього — це лише розмите універсальне посилання.
По-друге, не зрозуміло, чому загальнонаціональний телеканал взагалі вирішив говорити про «таємний виступ співачки». Для загальної картини: це повідомлення у випуску новин опинилося між матеріалами про затриманих в Україні буцімто грузинських бандитів та зустріч Петра Порошенко із американським Держсекретарем. І хоча сам виступ Лорак теоретично й можна назвати резонансною подією, все одно не зрозуміло, чому про неї говорили саме так: так довго, так детально й так епатажно. Наприклад, згадані повідомлення про Президента та кримінал разом мали вдвічі менший хронометраж і складалися виключно з начитки ведучої та одного синхрону. Телеканал «112», який єдиний теж випустив новину про виступ артистки, вклався у 35 секунд.
Ми в жодному разі не захищаємо співачку. Але проблема в тому, що й «1+1» не повинен її атакувати. Робота журналістів полягає в тому, щоби відсторонено подати глядачам усю необхідну інформацію для власних висновків. А не спекулювати на темі патріотизму.
Перевагу на телеканалах отримали такі політики й політичні сили:
Петро Порошенко — Президент цього тижня вдало потрапив всього на два телеканали: «Україну» та «Інтер».
Володимир Гройсман — бюджетотворення принесло голові уряду п’ять піарних появ у новинах: дві на «1+1» та по одній на ICTV, «Україні» та «Інтері».
Олег Ляшко — «головного радикала» чотири рази піарили на «Україні». Політик, наприклад, обіцяв стати Президентом і зробити сусідів держави «шовковими».
Вадим Новинський — історія із захистом «Смарт-холдингу», компанії нардепа, від обшуків продовжилася на «Інтері».
Сергій Каплін — члена БПП тричі просували на «Інтері».
«Опозиційний блок» — цього тижня партія стала лідером за кількістю піарних появ, журналісти приділили незбалансованим думкам «опозиціонерів» вісім сюжетів: сім на «Інтері» й один на «Україні».
«Батьківщина» — про готовність партії до перемог розповідали «Інтер» та ICTV.
«Укроп» — цього тижня «улюблена» партія «1+1» виступала на телеканалі із заявами про реінтеграцію.
Леонід Кучма — політик вручав студентам стипендії в ефірі ICTV.
Віктор Пінчук — компанію свого власника «Інтерпайп» пропіарили на ICTV.
Критика:
Вадим Рабінович — політику тричі протягом тижня дісталося від «Інтера».
Дмитро Бут — полісмена продовжили критикувати в двох матеріалах на «Інтері».
НАБУ та НАЗК — обом антикорупційний органам «Інтер» присвятив по одному сумнівному матеріалу. Одразу три матеріали проти Антикорупційного бюро випустила «Україна».
Михеїл Саакашвілі — всього один критичний до Саакашвілі матеріал цього тижня вийшов на «Україні».
Загалом експерти «Детектора медіа» нарахували протягом тижня 55 сумнівних матеріалів. Двадцять п’ять із них вийшли на «Україні», вісімнадцять — на «Інтері», шість — на «1+1», п’ять — на ICTV та один матеріал — на 5-му каналі.
Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 13–19 листопада 2017 року.
Бюджетофіли проти бюджетофобів. Телевізійне змагання за головний кошторис країни
Бюджетофіли
До телеканалів, що протягом тижня випустили про державний кошторис незбалансовані позитивні сюжети відносяться: 5 канал, «1+1», «Інтер» та «Україна».
Журналісти 5-го каналу порушили стандарти 13 листопада, коли дали прокоментувати плани щодо прийняття бюджету лише спікеру Верховної Ради Андрію Парубію. Варто зазначити, що той не надто «скористався перевагою» й не займався самопіаром, але все ж просував власні акценти щодо кошторису: «Особливо для мене важливе, це питання оборони і безпеки, яке знову в цьогорічному бюджеті є пріоритетним питанням». Які пріоритети щодо документа мають інші політики, зокрема опозиційні, «Час новин» не повідомив.
Володимир Гройсман 15 листопада на «1+1» був менш сором’язливим і видав порожній коментар щодо фактів, зате наповнений самопіаром: «Це буде чи не вперше абсолютно прогнозовано, якісно [...] Ми не маємо робити під ялинку жодних сюрпризів, а маємо заздалегідь вчасно приймати рішення, які необхідні». Інших думок у «ТСН» не було.
Коментарі прем’єр-міністра цього ж дня, 15 листопада, озвучили й на «Інтері». Тут обрали ще впевненішу заяву політика: «Бюджет є абсолютно збалансованим, бюджет є економічного зростання, ми передбачаємо, що в наступному році ми зможемо досягти зростання більше ніж три відсотки». Після коментаря очільника уряду «Подробности» передають також піарні заяви Сергія Капліна, члена БПП. Той обіцяє дати людям «прожитковий мінімум на цьому ж серйозному рівні — там приблизно 6-7 тисяч гривень». Ведуча Катерина Лисенко розповідає, що Каплін «экономить предлагает на зарплатах депутатов». Сьогодні всі народні обранці у ВР разом щомісяця отримують приблизно 7,65 млн. грн (за зарплати в 17 тис.). Цього вистачить на запланований Капліним прожитковий мінімум для 1275 українців.
Найбільш бюджетофільним телеканалом стала «Україна». 14 листопада, розповідаючи про прийняття документа в першому читанні, тут подали аж три різноманітних цитати, й усі вони виявилися про позитив чи обіцянки. Гройсман заявив, що «цей бюджет є бюджетом розвитку економічного», Максим Бурбак із «Народного фронту» анонсував, що партія голосуватиме «за», адже «даним бюджетом підтримуються всі ті реформи, які приймали цієї осені». Навіть Олег Ляшко, що, до речі, теж голосував «за» урядовий кошторис (тільки не кажіть «Інтеру»), не критикує проект, а лише «пропонує мінімальну зарплату з нового року 5 тисяч гривень на місяць».
Бюджетофоби
Негативні незбалансовані сюжети протягом тижня випустили «Україна» та «Інтер».
Телеканал «Україна» 17 листопада, мабуть, уперше за тиждень запросив у свій ефір для обговорення кошторису представника опозиції — Сергія Таруту, позафракційного нардепа, «ідейного натхненника» партії «Основа». Той не став себе обмежувати: «Я абсолютно убежден, что этот проект бюджета — это дальнейшее вымирание украинского народа и обнищание». Не обмежує Сергія Таруту й ведуча. Вона також запитує в нього про «реальні, на його думку» показники бюджету та майбутнє голосування нардепа.
Але найбільш бюджетофобським телеканалом на цьому тижні виявився «Інтер», де розподіл коментарів «за» і «проти» прийняття документа склав чотири проти десяти (сюжети 13-14 листопада). Не будемо цитувати всі заяви політиків, ось лише три найкращих фрагменти, які тележурналісти подали в новинах:
Сергій Льовочкін, «Опозиційний блок»: «Проект бюджета — это бюджет войны, он сделан в условиях, когда не утихает конфликт на востоке, огромные средства расходуются на оборону [...] мы настаиваем на том, чтобы сначала менялась внешне-политическая доктрина, менялась парадигма, и средства, которые высвобождались от военных бюджетов направлялись на помощь людям». Щоправда, політик не пояснює, яким чином можна просто завершити війну й перестати витрачати гроші на оборону;
Юлія Тимошенко, «Батьківщина»: «Депутати кричать з трибуни, що це поганий бюджет, що його не можна голосувати, а потім ті самі скотиняки нормально натискають кнопки "за" без будь-якого сумління совісті»;
Юрій Бойко, «Опозиційний блок»: «Ми вимагаємо від уряду представити програму виходу з економічної кризи, якщо не здатні — ми готові надати свій варіант,скоригувати бюджет, скоротити виплати на силовий блок на користь соціальних програм. Ніяка поліцейська держава не стримає голодний народ». Зверніть увагу на маніпуляцію нардепа: у коментарі політик сам проголошує проблеми (економічна криза та надмірні витрати на силовий блок) і сам же пропонує їх вирішення. А заяви про «голодний народ» ми просто лишимо на совісті Юрія Бойка та його спічрайтерів.
Загалом, поки що (?) маніпуляції навколо бюджету неяскраво виражені — в першу чергу це незбалансовані коментарі, а не брехня журналістів. І все ж подібні сюжети в будь-якому разі небезпечні, адже можуть опосередковано впливати на політичні рішення, в тому числі й державний кошторис. Уявіть, наприклад, що «Інтеру» все ж вдасться зробити статті витрат на силовий блок «токсичними». Тоді політики, які не захочуть втрачати потенційні голоси виборців, можуть просто не підтримати цих змін. І нехай реальний вплив телевізійної джинси, принаймні такої, значно менший, це все одно неправильно, коли телеканали через порушення стандартів намагаються заробити голоси своїм «улюбленцям» і теоретично вплинути на бюджет країни.
НАБУ проти НАЗК. На чиєму боці тележурналісти?
Протистояння антикорупційних відомств (Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції) протягом тижня більшість журналістів висвітлювали досить об’єктивно: подавали всі точки зору, не брали на себе роботу суддів і не замовчували критичних фактів. Так чинила більшість, але не всі. «Україна», очевидно, виступила проти НАБУ, а ICTV та «UA: Перший» мовчали про події до останнього.
13 листопада Артем Ситник, директор Національного антикорупційного бюро, отримав адміністративний протокол про порушення від Національного агентства з питань запобігання корупції. Чиновник буцімто використав співробітника власного відомства для представлення особистих інтересів у суді. Хоча НАЗК звинувачувало керівника НАБУ не в цьому, а в тому, що той протягом десяти днів так і не надав Агенції запитані нею документи у справі. Телеканал «Україна» коректно інформує про ці обставини, але мовчить про позицію самого Ситника, зосереджуючись лише на аргументах НАЗК. Закінчується повідомлення немов натяком — переліком можливих покарань за порушення. «Інтер» цього дня, до речі, теж проігнорував аргументи НАБУ, а також описав події в житті Ситника як виклик «на ковер в НАПК».
16 листопада «Україна» висловив свої вподобання більш явно. Тут вирішили ще раз повторити вчорашню новину про оприлюднений аудіозапис, на якому буцімто Артем Ситник розголошує таємну інформацію. 15 листопада «Сегодня» вже розповідали цю історію з коментарями Антона Геращенка. Наступного дня журналісти повторили слова чиновника та озвучили кілька фрагментів із оприлюдненого «компромату». Жодної нової інформації повідомлення не містить, також, як і у вчорашній новині, тут відсутня позиція НАБУ. «Україна» посилається на те, що Артем Ситник перебуває у відрядженні, й отримати його коментар «не вдалося».
17 листопада між ГПУ та НАБУ відбувся обмін кримінальними справами. Прокуратура напередодні почала розслідувати ймовірне розголошення таємниці, Антикорупційне бюро зайнялося можливим незаконним збагаченням Юрія Луценка. «Україна» на фоні цього займається підозріло незбалансованою журналістикою, вже вкотре ігноруючи позиції НАБУ й навіть про справу Генпрокурора транслює лише його коментарі: «Нелогічно говорити взагалі про склад злочину [...] Це вже п'яте чи шосте, може більше кримінальних проваджень, які мають стосунок до мене. Знаю, що деякі закриті за відсутності, звичайно, складу злочину, деякі розслідуються, і це нормально».
Наступним повідомленням «Сегодня» анонсують черговий випуск розслідувальної програми «України», цього разу вона, судячи з усього, присвячена критиці НАБУ. Принаймні в «рекламі» лунає такий коментар від Зоряна Шкіряка: «До тих пір, поки НАБУ насправді будуть керувати Лещенки й інші там так звані антикорупціонери, на яких нема де клейма ставити, така ситуація буде продовжуватись». Також участь у критиці бере Тетяна Чорновіл: «НАБУ вважають, що, наприклад, рюкзаки за близько 3 тисяч — це дорого, а за дві футболки НАБУ більше 3 тисяч — це нормально».
Тож, принаймні поки що, телеканал «Україна» не яскраво, але наполегливо критикує НАБУ у своєму ефірі: повторює одні й ті ж негативні новини про Бюро, не дає слова його представникам, анонсує розслідувальні сюжети про діяльність антикорупціонерів (а це для «Сегодня» — вірний знак майбутньої кампанії, запитайте в Саакашвілі).
Не менш дивною виглядає також позиція ICTV та «UA: Першого», які просто ігнорували антикорупційні протистояння: телеканали не згадали ні про протокол Ситника 13 листопада, ні про заяви директорки департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя НАЗК Ганни Соломатіної 15 листопада, хоча це була, мабуть, найгучніша політична подія дня. Разом із тим на історії з Луценком 17 листопада ICTV все ж приєднався до новинного циклу, а от «UA: Перший» якимось чином так і лишив своїх глядачів поза процесом. Раніше телеканал не був помічений у яскравих маніпуляціях та підіграванні комусь із чиновників, тож ми вирішили поцікавитись у «UA: Першого», що ж сталося. Федір Скрипник, виконавчий продюсер інформаційного мовлення на ПАТ «НСТУ», відповів, що «редакція не вважає ці інформаційні приводи гідними уваги».
Канал «Україна» натякає на нові способи заробітку для Ахметова
17 листопада без оголошення війни ведуча телеканалу «Україна» Олена Кіт раптом заявила: «Строительство дорог в Украине может подешеветь на треть, если одним из материалов станут золошлаки — отходы при сжигании угля на теплоэлектростанциях. Именно они заменят в экодорогах будущего песок, щебень и бетон. В Европе такие шоссе уже не в новинку». Хто так вирішив? Де інформаційний привід? Чому журналісти про це говорять? Нічого з цього глядачу не повідомляють. Як і того, що власник телеканалу Рінат Ахметов, за дивним збігом, якраз і займається добуванням та спалюванням вугілля на електростанціях. А його компанії вже просували золошлаки в маси у 2012-му, 2013-му та 2016 роках. У 2015 році ДТЕК у «спільному проекті» навіть запускав будівництво пілотної дороги з цього матеріалу.
Сюжет кореспондента Павла Тирського побудований так, аби переконати глядача в користі та вигідності золошлаку («запустити» тему в суспільство) і пролобіювати компаніям Ахметова допомогу від держави. Для цього журналісти досить якісно підготувалися, вибудувавши з коментарів у повідомленні «залізну логіку».
Спочатку Генеральний секретар Європейської асоціації вугілля та продуктів згоряння розповідає, що країни Європи для будівництва доріг потребують «огромные объёмы золошлака в кратчайшие сроки». Синхрон має титр «Німеччина» і коли та звідки взяли його журналісти «України», а також чого він стосувався — невідомо. Далі говорить Остап Семерак, український міністр екології, він буцімто підтверджує слова кореспондента про те, що в державі багато золошлаку й це становить екологічну небезпеку: «В Україні накопичено, це є 36 млрд тонн, це є і промислові відходи, і побутові відходи, і сільського господарства, і будівництва». Себто насправді чиновник каже про всі відходи взагалі й конкретно золошлаку його слова не стосуються, але логіку сюжету він підкріплює.
За підсумками коментарів виходить, що, з одного боку, золошлаки потрібні на будівництві, з іншого, — все одно шкідливі у вигляді простих відходів. Проблему (та доходи, очевидно) готові взяти на себе в UMG Resource, компанії Ріната Ахметова, яка спеціалізується на переробці відходів: «...9 теплоэлектростанций находятся практически по всей территории Украины. И мы находимся очень близко к основным дорожным путям, те, которые ремонтируются, либо те, которые планируются в ближайшее время к стройке». На початку сюжету менеджерка ДТЕК повідомляла, що компанія вже почала будівництво пілотної дороги у Львівській області.
Враховуючи, що Ахметов уже постачає шлаки в ЄС, а коментарі співробітників його компанії записані, судячи з усього, з якоїсь виставки, весь цей сюжет виглядає як, з одного боку, лобіювання потенційного бізнесу, з іншого — як його реклама. Журналісти нічого не розповідають про подію, на якій брали коментарі, використовують незрозуміло коли записані синхрони чиновників та завершують свій матеріал фактично бізнесовою пропозицією від UMG Resource. Жодних інших поставників золошлаків у сюжеті просто не згадують.
Що ж до лобіювання, то кореспондент Павло Тирський підсумовує новину так: «Чтобы использовать зоошлаки в дорогах, потребуется государственное стимулирование замены природных материалов отходами и применение дополнительных законодательных инициатив в этом направлении, без этого не обойтись». Тобто журналісти фактично закликають державу сприяти бізнесу свого власника. Хоча теоретично й корисному.
«1+1» на варті українського шоу-бізнесу
MediaSapiens уже неодноразово згадував про любов «1+1» до жовтих новин, хоча в більшості ми критикували саме подачу тем, а не їх вибір. У листопаді ж «ТСН», здається, вирішив узяти й цей рубіж: спочатку тут розповіли про «рекордний концерт» Тіни Кароль, а 15 листопада приділили більше трьох хвилин Ані Лорак. Вона вперше за три роки виступила в Україні. Журналісти її засудили.
Ведуча Наталія Мосейчук, анонсуючи сюжет, двічі наводить як аргумент реакцію соціальних мереж і сама не гребує оцінками: «Із нагородження у Кремлі на українську сцену. Соцмережі збурив виступ Ані Лорак, співачки, яка від початку війни творчо емігрувала до Росії. В Україні її виступи бойкотували глядачі. Несподіваний камбек відбувся тишком-нишком. Про її виступ на концерті, присвяченому дню народженню балету Freedom, ніхто не знав. У залі співачці аплодували, а от у мережі таємний виступ назвали ганьбою».
Кореспондентка Ольга Нескородіна, першніж перейти до актуальних подій у житті Ані Лорак, нагадує глядачам про кілька попередніх «скандалів» за її участі: численні зірвані активістами концерти, виступи в Росії та останнє нагородження «Золотим грамофоном»: «Лорак разом із рядом українських артистів із заплямованою виступами в країні агресора репутацією, з’їхалися до Кремля за статуетками "Золотий грамофон-2017". Їх вручала відома антиукраїнською позицією російська пропагандистка».
Що ж до самого виступу в Україні, то його журналісти супроводжують численними коментарями, головним чином негативними дописами із соціальних мереж, як-от цим: «Чому вона радіє? Виступила таємно. Це слава? Це ганьба. Дожитися до того, що тебе зневажає Батьківщина». Також кореспонденти зв’язалися із шоу-балетом Freedom і транслювали звернення від Анастасії Приходько, яка виступає проти «національних зрадників». «Повернення»Ані Лорак не коментувала тільки Ані Лорак.
Не лишається сумнівів, що журналісти «ТСН» ставляться до співачки упереджено. По-перше, вони підібрали для сюжету лише обурені коментарі із соціальних мереж та шоу-бізнесового середовища. Хоча були й позитивні відгуки: «Молодець, саме так і має бути,її любить весь світ і ми побачили, що брудна гра політиків не зламала Ані». А взагалі «реакція соціальних мереж» — це дуже суб’єктивне поняття, адже для того, щоби зробити висновок про думку всього інтернету, потрібно провести ґрунтовне дослідження із солідною вибіркою. Без цього — це лише розмите універсальне посилання.
По-друге, не зрозуміло, чому загальнонаціональний телеканал взагалі вирішив говорити про «таємний виступ співачки». Для загальної картини: це повідомлення у випуску новин опинилося між матеріалами про затриманих в Україні буцімто грузинських бандитів та зустріч Петра Порошенко із американським Держсекретарем. І хоча сам виступ Лорак теоретично й можна назвати резонансною подією, все одно не зрозуміло, чому про неї говорили саме так: так довго, так детально й так епатажно. Наприклад, згадані повідомлення про Президента та кримінал разом мали вдвічі менший хронометраж і складалися виключно з начитки ведучої та одного синхрону. Телеканал «112», який єдиний теж випустив новину про виступ артистки, вклався у 35 секунд.
Ми в жодному разі не захищаємо співачку. Але проблема в тому, що й «1+1» не повинен її атакувати. Робота журналістів полягає в тому, щоби відсторонено подати глядачам усю необхідну інформацію для власних висновків. А не спекулювати на темі патріотизму.
Перевагу на телеканалах отримали такі політики й політичні сили:
Петро Порошенко — Президент цього тижня вдало потрапив всього на два телеканали: «Україну» та «Інтер».
Володимир Гройсман — бюджетотворення принесло голові уряду п’ять піарних появ у новинах: дві на «1+1» та по одній на ICTV, «Україні» та «Інтері».
Олег Ляшко — «головного радикала» чотири рази піарили на «Україні». Політик, наприклад, обіцяв стати Президентом і зробити сусідів держави «шовковими».
Вадим Новинський — історія із захистом «Смарт-холдингу», компанії нардепа, від обшуків продовжилася на «Інтері».
Сергій Каплін — члена БПП тричі просували на «Інтері».
«Опозиційний блок» — цього тижня партія стала лідером за кількістю піарних появ, журналісти приділили незбалансованим думкам «опозиціонерів» вісім сюжетів: сім на «Інтері» й один на «Україні».
«Батьківщина» — про готовність партії до перемог розповідали «Інтер» та ICTV.
«Укроп» — цього тижня «улюблена» партія «1+1» виступала на телеканалі із заявами про реінтеграцію.
Леонід Кучма — політик вручав студентам стипендії в ефірі ICTV.
Віктор Пінчук — компанію свого власника «Інтерпайп» пропіарили на ICTV.
Критика:
Вадим Рабінович — політику тричі протягом тижня дісталося від «Інтера».
Дмитро Бут — полісмена продовжили критикувати в двох матеріалах на «Інтері».
НАБУ та НАЗК — обом антикорупційний органам «Інтер» присвятив по одному сумнівному матеріалу. Одразу три матеріали проти Антикорупційного бюро випустила «Україна».
Михеїл Саакашвілі — всього один критичний до Саакашвілі матеріал цього тижня вийшов на «Україні».
Загалом експерти «Детектора медіа» нарахували протягом тижня 55 сумнівних матеріалів. Двадцять п’ять із них вийшли на «Україні», вісімнадцять — на «Інтері», шість — на «1+1», п’ять — на ICTV та один матеріал — на 5-му каналі.
Немає коментарів:
Дописати коментар