«Это, ребята, трупы»: як тележурналісти розповідали про ДТП у Харкові

скрін-шот СТБ

Кров, крики, похорони, прогуляні пари та героїн – телеканали, здається, показали в новинах все, що може хоч якось привернути увагу глядачів.

ДТП із п’ятьма загиблими сталося в Харкові в середу 18 жовтня, і захопило увагу телевізійників та інтернет-ресурсів аж до кінця тижня. «Детектор медіа» вже писав про те, наскільки кричущі випадки порушення журналістської етики допустили сайти, оприлюднюючи шокуючі фото та відео з незаретушованими тілами загиблих.

На телеканалах,на жаль, ситуація була ледь не гіршою. «Шок-контент» тут варіювався: одні журналісти обмежилися лише кадрами зіткнення автівки та пішоходів, інші – додали запис із тілами та кров’ю, що стікає з тротуару. Але всі рекорди побили в ефірі СТБ, де сюжет, фактично, почався з хвилинного відео повного криків, паніки, крові та закадрових коментарів очевидців: «Это, ребята, трупы».

Що ж до «презумпції невинуватості», типової проблеми телеканалів, то на третій день після події аж три випуски новин називали підозрювану дівчину «винною», а ICTV, взагалі, ще з першого дня «вбивцею».

Олена Зайцева: «підозрювана», але вже «винна»

Починалося висвітлення ДТП досить професійно. 19 жовтня лише телеканал «Україна» дозволив собі назвати Олену Зайцеву, водійку Lexus, що вилетів на пішохідний перехід, «винуватицею ДТП», а на ICTV розповідали про студентку, яка «машиною вбила п'ятьох людей».

Варто зазначити, що в даному випадку йдеться не лише про порушення журналістами презумпції невинуватості. Захист дівчини звинувачує в ДТП іншого водія. Ось як подає ситуацію кореспондентка СТБ Марія Малевська: «Картина ДТП не така однозначна, як може здатися на перший погляд. Судячи з відео з камер спостереження, водій Volkswagen почав рух на жовте світло. Якби він зрушив на зелене, Lexus устиг би проскочити». Крім того, жінка не наїжджала на людей, її автомобіль буцімто протаранили в бік, і він вилетів на пішохідний перехід. Тож навіть незважаючи на наявність відеодоказів, до рішення суду елементарно незрозуміло, хто саме «винен у ДТП» та «убив людей».

Тим не менше, коли 20 жовтня суд обирав запобіжний захід для дівчини, деякі ЗМІ вже все для себе вирішили. Наприклад, «112» розповідає про жінку так: «...прокуратура висунула винуватиці ДТП підозру...» І навіщо висувати підозру комусь, хто вже винен?

Але найгіршою ситуація була на ICTV, де журналісти не лише взяли на себе роботу судді, а ще й зробили висновки замість медиків та прокурорів. Ведуча Інна Шевченко анонсує сюжет: «...обирають запобіжний захід двадцятирічній Олені Зайцевій, яка у ДПТ вбила п'ятьох людей і шістьох покалічила. Захист дівчини наполягає, що насправді в аварії винен водій Volkswagen».

При цьому кореспондентка Тетяна Доцяк також некоректно цитує прокурора: «Олена Зайцева, найімовірніше, скоїла ДТП під дією наркотиків. У її сечі знайшли речовини, які містять героїн, морфін і трамадол». Журналістка, очевидно, мала на увазі, що речовини (опіати), які знайшли в сечі дівчини, могли утворитися там після прийому, наприклад, цих наркотиків. От тільки при такому формулюванні здається, що виявили саме цей феєричний коктейль. Далі, щоправда, подають пряму мову прокурора та спростування від адвоката. Останній заявляє, що опіати могли міститися в ліках, які вже після ДТП буцімто приймала Олена. Але цей варіант журналісти чомусь одразу не вказали, зосередившись на героїні.

Інший дивний момент, де «Факти» подають спекулятивну, хоч і заперечену в сюжеті інформацію – це відомості про попередні штрафи водійки. «Харків'ян вкрай обурює, що дівчина за два роки отримала шість штрафів за порушення правил дорожнього руху і продовжувала їздити за кермом», – розповідає кореспондентка. Далі «харків’янин Максим» заявляє: «Нужно наказать тех, которые выдали ей права. И разобраться, действительно ли она умела управлять транспортным средством и могла ли?»

При цьому раніше, у цьому ж сюжеті, журналісти з посиланням на адвоката розповідали: «...Усі шість адмінпротоколів за порушення правил дорожнього руху є несерйозними. Здебільшого про неправильне паркування». Себто, порушення несерйозні, але «обурення харків’ян» (у вигляді одного чоловіка) та заклики покарати «тих, хто видав права» журналісти все-одно вирішили показати.

Але найгірший момент сюжету – це згадка про навчання дівчини в університеті. Кореспондентка «Фактів» розповідає: «Вчилася на контракті, посередньо. Прогулювала пари. За три курси навчання її не запам'ятали навіть викладачі[...] Одногрупники приголомшені тим, що сталося. З журналістами спілкуватися відмовляються. Кажуть: не хочуть, аби їхні імена асоціювали з підозрюваною у моторошній аварії».

От тільки в ТСН ще за день до цього, 19 жовтня, змогли взяти коментар в одногрупниці дівчини, й характеризувала вона її позитивно: «Алена очень спокойная и бесконфликтная личность, и я бы не характеризовала ее как мажорку». А ось так журналісти «плюсів» подають позицію викладачів: «У деканаті кажуть, студентка не надто сумлінна, але сесії складає». Та сама інформація, але зовсім інші враження, чи не так? Узагалі, роботу «1+1» 20 жовтня хочеться відзначити, як, мабуть, найкращу в теленовинах щодо висвітлення цієї теми: тут із експертами обговорили все, починаючи від опіатів (у чому вони можуть міститися) й закінчуючи звинуваченнями Антона Геращенка, що дівчина брала участь у вуличних перегонах (їх експерти на відео не помітили).

Проте 21 жовтня і «1+1» пав жертвою некоректних формулювань. Тут розповідали про поховання жертв «аварії, яку влаштувала двадцятирічна дівчина». Хоча, як ми вже зазначили, хто саме влаштував аварію – до рішення відповідних органів незрозуміло. Винною в ДТП дівчину вважають і на «Інтері»: «...виновнице ДТП Алёне Зайцевой – изменят статью». На ICTV ж водійку третій день поспіль називають «вбивцею»: «адвокат дівчини, яка в ДТП вбила і покалічила людей, звинувачує у трагедії саме водія Volkswagen Touareg».

Що ж до водія Volkswagen, якого, принаймні, адвокат підозрюваної, вважає винним у ДТП, то коментар у нього (зі згадкою в ефірі) спробував взяти лише «UA:Перший». Єдиним телеканалом, що згадав про порушення з боку дорожньо-транспортних служб (за словами адвоката, на перехресті не було стоп-лінії) був СТБ.

А от чого вистачало в ефірі майже всіх ЗМІ – так це крові.

Емоції заради емоцій, кров – заради рейтингів

«Подробиці і відео жахливої ДТП дивиться далі», – завершує свою студійну начитку ведуча ICTV Інна Шевченко 19 жовтня. Таким чином, фактично, приваблюючи глядачів переглядом «жахливої» аварії. І «Факти» не розчаровують. Тут показують, наприклад, момент зіткнення автівки та натовпу, що хоч і знятий здалеку, але все ж виглядає доволі моторошно. Крім ICTV, цей же кадр використали на 5 каналі, «1+1», СТБ, «Інтері» та «Україні». Останній показав момент двічі, вдруге – із зумом, очевидно, аби було краще видно. А от «UA:Перший» та «112 Україна» якось обійшлися без цього кадру. Інше відео, яке фігурує в ефірі «Фактів», – це зйомка тіл на тротуарі та кривавих потоків, що з нього стікають. На таке, крім місцевих журналістів, пішли лише на «Україні», «Інтері» та СТБ. Жодної ретуші, розмиття чи інших засобів приховування шокуючих зображень у їх ефірах не було.

На цьому, щоправда, ICTV зупинилося, а от на «1+1» 19 жовтня пішли далі. «Це перші хвилини вже після зіткнення. Відео моторошне, лише для міцних нервів», – анонсує кореспондентка Валентина Доброта. Сподіваємося, ТСН о 19:00 справді дивляться не діти, а лише любителі слешерів, адже далі демонструють відео з телефону: невідомий майже впритул знімає понівечені тіла в калюжах крові. На фоні чутно крики та дитячий плач. Також в ефірі «1+1» добре чутно оцінки журналістів. Ведуча Наталія Мосейчук, наприклад, заявляє, що автомобіль «просто розчавив людей». Валентина Доброта коментує, що люди «буквально розлітаються вулицею». Кадри цієї ж телефонної зйомки, щоправда, без звуків, дозволила собі й «Україна».

Але приз за найбрутальнішу, найвідвертішу та найгіршу подачу кадрів аварії заслуговує СТБ. Ведуча Тетяна Висоцька 19 жовтня починає матеріал: «Україна приголомшена. У самому середмісті Харкова на пішохідному переході загинуло п'ятеро людей[...] Далі трагедія без репортерських коментарів».

От тільки далі в ефірі показують скоріше короткометражний фільм тривалістю 50 секунд. Починається все з вильоту автомобіля на людей: писк гальм та зіткнення. Далі показують незаретушовані тіла й те, як якась жінка кричить, щоб викликали швидку. Наступний кадр – карета швидкої допомоги. Чоловік заявляє, що загинули харків’яни. Інший знімає тіла зблизька та здалеку й констатує: «Тут люди раскиданы. Ничего хорошего короче. Это, ребята, трупы». Невідомі голоси розповідають про перебіг подій: падіння автомобіля на дах та перекриття вулиці. Завершується ролик тими ж кадрами, з яких почався (художнє обрамлення!) – автомобіль летить на людей. Тільки цього разу за мить до удару екран темніє, чути дитячий плач і писк гальм. Журналісти, у кращих традиціях Гічкока, лишають глядачам простір для фантазії. Рейтинги подібний монтаж, звісно, піднімає. От тільки з журналістикою не має нічого спільного.

Інша біда, яка вкотре прийшла на українські телеканали, – це надмірна й беззмістовна увага до емоцій: розпачу, суму, сліз, горя. При цьому вони можуть навіть не мати інформаційної цінності, а лише приваблювати читача, як у серіалах. Наприклад, 19 жовтня на ICTV випадкова жінка розповідала: «Кто-то ждал домой, кто-то ждал на ужин. Правда? Вот так вот просто люди... просто слов нет... я вообще даже людей не знала». І навіщо подібний синхрон у сюжеті?

Але найбільшим джерелом емоцій для тележурналістів стали похорони загиблих 21 жовтня. Для початку варто зазначити, що похорони – це, у принципі, не новини. За перше півріччя цього року в ДТП загинуло 1377 людей. Це означає, що ЗМІ мали би щодня розповідати про сім похоронних процесій лише після аварій, але вони цього, звісно, не роблять. Хіба що поховання стосується рейтингової теми, але тоді це вже не журналістика, а звичайне приваблення аудиторії. А якщо вже приваблювати, то приваблювати.

Найемоційніший сюжет із прощання з загиблими вийшов на «1+1»: молоді дівчата плачуть, жінки голосять, очевидно, матерів підтримують над трунами та ведуть за руки. Друзі та родичі коментують нездійснені мрії загиблих та стан їхніх родин. Якийсь чоловік заявляє: «Мати чорна оно як тінь, її взагалі не видно, вона страшна ходить». Ці ж слова звучать і на ICTV та «Інтері», де, щоправда, уникли більшості інших драматичних моментів. На 5 каналі розповіли про похорони, але обійшлися без коментарів учасників, тут лише кадри процесії. «112 Україна» та «UA:Перший» подали в ефір кадри з плачем.

***

У результаті виходить, що хоч тележурналісти, варто віддати їм належне, і змогли загалом збалансовано розповісти про події, вони все ж не уникли кількох критично важливо помилок.

По-перше, раніше за суд призначили «винуватицю» та «вбивцю», таким чином не лише порушивши презумпцію невинуватості, а й, фактично, проігнорувавши аргументи захисту про можливу вину іншої людини. По-друге, у випадку ICTV, вдалися до власних припущень та узагальнень, починаючи від джерела опіатів у сечі й закінчуючи ставленням одногрупників до Олени. Чим додатково демонізували дівчину в очах глядачів. По-третє, хоч у перші дні майже всі телеканали й подали окремі сюжети про схожі резонансні ДТП та заяви чиновників із приводу уникнення подібних випадків у майбутньому, майже ніхто з журналістів не копнув глибше.

Харківська область, тим часом, входить до п’ятірки найбільш «аварійних» областей України. Чи не привід це поговорити із місцевою владою про причини такого сумнівного лідерства? Окремі експерти, наприклад, вважають, що у високій аварійності та смертності винні не лише водії, а й планування міст: відсутність стовпчиків-болардів перед тротуаром у Харкові та, фактично, транзитна магістраль у центрі міста.

Але найбільш помітна біда журналістів – це бажання зробити на катастрофі рейтинги. Телеканали висвітлювали подію щодня, розповідаючи про все навколо неї: навчання підозрюваної в інституті, враження харків’ян, похорони загиблих. Тема стала практично серіалом у прямому ефірі. Серіальні ж тут були й емоції та кадри. Видно, що телевізійники намагалися задіти «нерв» глядача , аби той продовжив стежити за подіями. Навіть, якщо самі події і не були новинами.

Загалом, увага до цієї справи з боку тележурналістів зрозуміла. Але важливо не забувати, що на телеканалах працюють саме журналісти, а не судді чи шоумени. І що кожен кадр та вираз в ефірі новин стосується реальних людей, а не серіальних героїв.

Ярослав Зубченко