Підсумки моніторингу дотримання журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 9-15 жовтня 2017 року.
Головними новинами тижня стали: заява ГПУ про завершення розслідування вбивства Дениса Вороненкова, вибори нового президента ПАРЄ, дебати в ПАРЄ щодо українського закону про освіту, відзначення Дня захисника України.
На «Інтері» та «Україні» думка «Опозиційного блоку» замінила думку ПАРЄ
Тиждень роботи Парламентської асамблеї Ради Європи став для «Інтера» та частково «України» тижнем критики української держави. Країну зновукритикували за «дискримінацію нацменшин» у Законі «Про освіту». Щоправда, робили це, головним чином, не закордонні, а власні, українські політики.
Кореспондентка «Подробностей» Ірина Іванова 9 жовтня розповідала про роботу Асамблеї: «...Сегодня утром Бюро ПАСЕ рекомендовало ассамблее рассмотреть украинский закон об образовании [...] Несмотря на заявление украинских представителей о политизации этого вопроса, 134 депутата поддержали предложение Бюро. Языковую статью украинского закона об образовании рассмотрят в первую очередь в четверг».
Тут логічно було би почути офіційну позицію України, яка, на всяк випадок, нагадаємо, ухвалила цей закон, незважаючи на закордонне невдоволення, і українські високопосадовці не вважають, що він обмежує права національних меншин в Україні. Але замість позиції держави, на «Інтері» лунає лише позиція «Опоблоку»: «Закон действительно вызывает серьезные опасения со стороны наших европейских коллег, потому что нарушает права национальных меньшинств в Украине», – заявляє Юлія Льовочкіна. І навіщо тоді нам, взагалі, ПАРЄ, якщо українська сторона, принаймні в «Подробностях», згодна з порушенням прав нацменшин? А от чи справді згодні з цим всі «наші європейські колеги», а не лише кілька сусідів, – це питання, яке на той момент ще належало з’ясувати.
10 жовтня у ПАРЄ обрали нового президента, але це для «Подробностей» менш важлива новина, ніж обговорення української реформи. Саме із Закону «Про освіту» починається матеріал про цей день в Асамблеї. Ведуча Наталія Бєлишева так й анонсує сюжет: «В ПАСЕ подготовили проект документа об украинской образовательной реформе[...]Кроме этого, Ассамблея избрала нового президента».
Розповідає Юлія Льовочкіна: «Мы[хто? - MS] беседовали по этой теме и, ну позиция однозначная. И это правда. Закон дискриминационный. [...]Здесь не о чем спорить. И коллеги, с которыми я разговаривала в Венгрии, Румынии, Польше, Болгарии, Молдавии, готовятся к дебатам. Они будут критиковать Украину. И вот я не понимаю настырность власти в том, что надо защищать этот закон. Его просто надо изменить».
І, справді, із сюжетів «Інтера» зовсім незрозуміло, що думає українська влада з приводу свого закону. Зате ми дізнаємося, що його критикують сусіди. Критикували вони його й раніше: нагадаємо, що Угорщина обіцяла заблокувати європейське майбутнє України, добитися перегляду Асоціації з ЄС та розглядала варіант увести в Україну війська. І позицію цих держав Юлія Льовочкіна у сюжеті підтримує. А, чи варто Україні змінювати своє законодавство під тиском інших держав, ніхто не коментує. Що ж до дискримінативності, то увесь сенс голосування ПАРЄ якраз і полягає в тому, щоб оцінити норму нашого законодавства. Й особиста думка одного політика, другий день поспіль, не має жодної цінності чи значення. До речі, позиція з приводу закону у ПАРЄ не була однозначною.
11 жовтня в ПАРЄ виступав Петро Порошенко. На «Інтері» після нього виступили ще й двоє представників української делегації, знову коментуючи закон про освіту. Можна було би подумати, що раз їх двоє, то вони представляють різні думки, але ні – обоє коментаторів від «Опозиційного блоку». Юлія Льовочкіна знову розповідає про вимоги скасувати дискримінацію, а Вадим Новинський сподівається, що «резолюция будет принята самая жесткая в отношении этого закона, потому что наша партия, я, мы голосовали против этого закона».
12 жовтня резолюцію нарешті прийняли, й цього разу «Інтер» подав новину збалансовано. Події коментували Володимир Ар’єв та Ірина Геращенко. Хоча не обійшлося й без Юлії Льовочкіної, її «Інтер» процитував із сайту «Опозиційного блоку»: «От Украины в этом вопросе ожидают ничего иного, как внесение изменений в закон в соответствии с европейскими стандартами». Це неправда, ніхто, принаймні поки що, не вимагає змінювати закон, лише врахувати міжнародні норми та майбутні висновки Венеціанської комісії. І «Інтер», варто віддати йому належне, одразу на це вказує:«В любом случае, резолюция ПАСЕ не требует от Украины немедленно менять образовательное законодательство».То ж під кінець тижня «Подробности» виправилися. Але естафету перейняв канал «Україна»,
13 жовтня на інтерв’ю в студію «Сегодня» по ротації (Тарута-Ляшко-Колесников) прийшов Борис Колесников. Серед іншого, він говорив і про Закон «Про освіту»: «Такой оголтелый шовинизм, Европа вообще с таким пещерным подходомстолкнулась, она уже не сталкивалась много лет, все этнические государства были построены в середине ХІХ века[...] Это предпоследний звонок для украинской власти. Следующий уже сменой декораций не обойдется, придется менять всю труппу у власти [...]На Западе, даже в Восточной Европе, уже не считаются с украинской властью...»
Себто, політик звинуватив Україну у шовінізмі, без доказів заявив, що ніхто більше не поважає українську владу? й після ще однієї помилки її «доведеться» змінювати. Як відреагувала на такі гучні й недоведені заяви ведуча? Ніяк. Олена Кіт просто зачитувала запитання, спрямовуючи Колесникова між піарними темами. Інколи здається, що для студійних інтерв’ю «Україні» взагалі не потрібні журналісти, теми можна просто вказувати на екрані.
Ведуча виявилися настільки пасивною, що навіть не уточнила в політика, що він, насправді, думає про закон, адже Колесников протягом інтерв’ю подав дві полярних думки:
«Пересмотреть закон, отменить действие закона, пересмотреть и защитить всех граждан Украины»;
«Закон о языках – это не тот повод, чтобы Украина, как говорится, сегодня получила такой "подзатыльник" от ПАСЕ, и сегодня быстренько пересматривала. Надо научиться себя уважать».
У такій чутливій для країни темі, коли вона опинилися під критикою сусідніх держав та звинуваченнями в дискримінації, журналісти мусили би подавати інформацію особливо збалансовано: не ігнорувати ні аргументовану критику (що може бути корисна), ні аргументовані виправдання. Але «Інтер» та частково «Україна» із цим зовсім не впоралися – тут без жодних аргументів виступала лише одна партія опозиції. Що, насправді, парадоксально, враховуючи, що на міжнародній арені значно більшу вагу має влада, а закон голосами уже підтримала більшість депутатів.
«Інтер» чекав на провокації націоналістів і не дочекався
14 жовтня в Україні святкували одразу три свята – День захисника України, День українського козацтва та Покрову. Тем, на які можна було б поговорити в цей день, вистачало, але журналісти «Інтера» вирішили, крім іншого, сконцентруватися на потенційних провокаціях націоналістів.
Ведуча Наталя Бєлишева так і анонсує перший сюжет випуску: «Три праздника сегодня отмечают в Украине: День защитника Украины, День украинского казачества и Покров Пресвятой Богородицы. В столице прошли сразу несколько митингов. Вече и мероприятия сопровождали несколько тысяч полицейских. Удалось ли им удержать всё под контролем и кто всё же пустил в ход дымовые шашки и петарды...»Себто, головна тема сюжету – це саме небезпеки під час святкування.
У матеріалі кореспондентка Любов Кукла спочатку коротко описує суть мітингу: «Вышли на митинг сегодня не только в честь праздника. По словам активистов, своим маршем пытаются выразить недовольство недавно принятыми Радой законами», а потім переходить до теми можливих заворушень: «Тем не менее, сразу уверяют, сегодняшнее шествие будет без провокаций и стычек».Це підтверджують у синхронах місцевий активіст та письменниця Лариса Ніцой.
«Но не тут-то было. Почти сразу после начала митинга задержали одного из активистов за нацистское приветствие. Тем не менее, ситуация на протяжении всего мероприятия оставалась под контролем», – заявляє кореспондентка. Безперечно, «дуже важлива» інформація про одного чоловіка та його проступок. І все ж використовувати по відношенню до цього вислів «но не тут то было» – це якось аж занадто гучно.
Далі слово надають учасникам акції, й завершується сюжет ще одним нагадуванням про «провокації»: «Ближе к вечеру участники зажгли файеры, в ход пошли дымовые шашки и петарды, улицу полностью окутал дым. Но дальше пиротехники дело не пошло. За порядком в центре Киева следят несколько тысяч силовиков».
То ж 14 жовтня усе минуло спокійно, але наступного дня «Інтер» знову повернувся до теми націоналістів, аби розібратися, чому вчора нічого не трапилось. Причини цього коментують народний депутат Андрій Іллєнко та лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.
Але навіщо робити сюжет про, формально, відсутність вчорашніх подій? Знаючи ставлення «Інтера» до націоналістів, очікуєш найгіршого. Імовірно, телеканал тонко маніпулює, намагаючись змалювати «розгул» та потенційну небезпеку націоналізму в Україні. На це вказує кілька речей.
По-перше, підводка ведучої Наталі Бєлишевої до сюжету 15 жовтня. За журналісткою на екрані зображені ветерани. Найпомітніший із них тримає в руках нацистський автомат часів Другої світової війни. Сама ж ведуча розповідає: «Молодых людей, задержанных накануне во Львове, сегодня отпустили. Несколько десятков человек попали в полицию в День защитника Украины после попытки устроить массовую драку. У них изъяли цепи, кастеты и ножи.В Киеве "Марш славы" прошел намного спокойнее...»
Але Марш УПА у Львові теж відбувся без жодних інцидентів. Згаданих чоловіків затримали після повідомлення в поліцію про групу озброєних підозрілих осіб, що буцімто планували увірватися в магазин. Достеменно незрозуміло, чи були вони націоналістами. Але «Інтер» подає їх затримання саме в цьому контексті.
При цьому у сюжет 15 жовтня вставили коментар народного депутата Андрія Іллєнка про те, що націоналізму більше ніхто не протидіє: «...Зараз уже останні роки все відбувається абсолютно спокійно, тому що, власне, немає ніякої протидії, навіть спроби ніякої протидії...»А закінчується цей сюжет словами народного депутата Михайла Головка про те, що подібне святкування має бути традицією. Після чого нам одразу показують натовп у масках та із запаленими димовими шашками.
Так телеканал «Інтер» ілюструє фразу Михайла Головка «Це має бути традиція»
Є претензії й до матеріалу 14 жовтня. У ньому для ілюстрації позицій націоналістів обрали досить сумнівний коментар. Випадковий активіст (який не є організатором і не представляє офіційну позицію всіх присутніх) заявляє, що вони виступають проти законів «Про мобілізацію так званого Донбасу, про поновлення з нимторгівлі, про народну міліцію на територію Донбасу. Хай тепер дивляться».У цьому ж сюжеті наголошують на затриманні одного з учасників за нацистське привітання.
Видається, що «Інтер» акцентує увагу на тому, що націоналізм в Україні поширюється і стає нормою, і говорячи про постійні загрози провокацій, телеканал надає явищу небезпечного забарвлення. Інакше, навіщо так багато розповідати про заворушення, яких не було, й акцентувати увагу на нерепрезентативних заявах та кадрах?
ICTVтаПорошенки: вона возить побутову техніку, він «відрубує руки»
12 жовтня стало для телеканалу ICTV днем сумнівного піару Порошенків. Петра Олексійовича журналісти подали глядачам як безжального борця із крадіями, Марину Анатоліївну – як турботливого благодійника. Інших борців та благодійників «Факти» якось не помітили.
У випуску о 15:45 ведуча Олена Фроляк повідомила глядачам дві новини поспіль – про вибір запобіжного заходу чиновникам Міноборони, які підозрюються в розтратах, та про гучні заяви Президента з приводу боротьби з крадіями в армії. О 18:45 ці матеріали об’єднали в один, що, мабуть, зрозуміло, враховуючи, якою новина про Верховного головнокомандувача була вдень.
Олена Фроляк тоді розповідала: «Президент України Петро Порошенко жорстко відреагував і заявив, що нікому не дозволить красти в армії [...] За словами Верховного Головнокомандувача, армію в Україні вибудувано завдяки зусиллям Президента, міністра оборони [якого із трьох часів Порошенка? - MS], керівництва Генштабу, волонтерів, людей. І в той же час знаходяться нечисті на руку високопосадовці. Ось промовиста цитата Порошенка».
Петро Порошенко: «Нікому не дозволю красти в армії. Тим, хто буде красти в армії, руки повідрубаю. Оце позиція Президента».
І, правда, «промовиста» та «жорстка», от тільки зовсім беззмістовна цитата Президента. Навряд чи Україна перейде до практик середньовічного правосуддя, а жодної конкретики з цієї новини глядачі не отримали. Крім, звісно, повного переліку осіб, які будували армію.
У сюжеті о 18:45 «Факти» згадали першу леді Марину Порошенка. Вона їздила в Калинівку. Ведуча Олена Фроляк розповідає:«...Родину Ковальчуків та решту постраждалих сімей Калинівського району приїхала підтримати дружина президента – Марина Порошенко. Вона, як голова благодійного фонду, привезла три комплекти побутової техніки: пральні машини, холодильники, мікрохвильові печі для тих, хто втратив свої домівки. Марина Порошеноко каже, що це перший транш благодійної підтримки. Вона спеціально приїхала в постраждалі від вибухів села, аби дізнатися, що людям потрібно найбільше».
Журналісти при цьому не вказують, за чиї кошти була куплена техніка (родини Порошенків чи пересічних донорів фонду?) і чи допомагав селянам ще хтось.
Натомість, маємо синхрон дружини Президента: «Ця маленька допомога, вона як приклад того, що ми повинні чути, бачити, не бути осторонь від людської біди, ми повинні згуртуватися, допомагати один одному».От тільки сюжет ICTV буквально тримає нас осторонь від людської біди, адже більшість часу тут присвячують кадрам із Мариною Порошенко, а самим постраждалим – лише вступ та останній синхрон сюжету.
То ж журналісти «Фактів» продовжують страждати від поширеної на українському телебаченні проблеми: будь-які слова чи дії публічних персон сприймаються як новини, навіть, якщо нічого нового чи важливого в цьому немає. А от реальні події увага до «селебристіс» із ефіру витісняє.
День захисниці на «Україні»
14 жовтня країна вчетверте святкувала День захисника України – свято, радянський попередник якого стереотипно сприймався ледь на як чоловічий аналог 8 березня. Тенденцію до гендерної нерівності у привітанні «захисників» помічали й цього року. На тлі подібної проблеми тематичний сюжет телеканалу «Україна» про жінок в армії міг би стати справді корисним та видатним, але, замість цього, він лише підтвердив стереотипи. Жінки в ньому отримують слово п’ять разів, чотири з яких розповідають про свою любов до чоловіків.
Починається матеріал, варто визнати, досить перспективно, кореспондентка Ірина Любич розповідає про снайпера Надію: «Надежда одна из лучших снайперов в своем подразделении. Лицо прячет – этого требует ее дело. На войну ушла, потому что хотела защитить страну. До того, как стать снайпером, перепробовала себя в разных военных специальностях».Далі слово отримує й сама снайперка, пояснює, що обрала свою спеціальність тому, що саме це в неї виходить найкраще. Відеоряд відповідний – приціл, рушниця, стрільба. Цій частині її історії приділяють 27 секунд. Ще 33 секунди розповідають про її романтичні пригоди.
«Она серьезна, когда говорит о ежедневных задачах и боевых выходах. Но улыбается, когда речь заходит о напарнике. Это ее будущий муж. И познакомились они на войне, когда он обучал ее снайперскому делу», – заявляє кореспондентка. Сама ж Надія розповідає про початок їхніх стосунків: «…он дал мне свою винтовку, ну и стал сзади и говорит – ну, попадешь, женюсь! Я естественно попала...» І все б нічого, це був би просто милий елемент історії, але далі до цього зводиться увесь сюжет: жінки-військові розповідають про чоловіків.
Медик Марина, наприклад, коротко згадує, що «пішла в армію, аби допомогти», і значно більше часу журналісти приділяють її розлуці з хлопцем, що проходить строкову службу в Одесі: «Говорить, щоб швидше приїжджала в отпуск, що уже дуже соскучився», – зізнається дівчина.
Кухар Наталя розповідає, як пішла в армію за коханим: «Він був здивований дуже, але, впринципі, підтримав, потомушо як... І я вважаю, що ради коханого можна піти даже в армію».
Ще один кухар Марія пішла в армію за братами: «Там, де брати, там і я, і набагато лучше».
Інших синхронів цих жінок-військових у сюжеті просто немає. Хоча Олена Кіт і анонсувала його так: «…Их [жінок в армії] не пугают ни обстрелы, ни бытовые проблемы на фронте. Как переносят полевые условия – расскажут корреспонденты "Сегодня"». Але всі «польові умови», очевидно, полягають лише в чоловіках. Про «страх» та «побутові проблеми» тут не згадують. Не розкривають детально і мотивацію та психологію жінок. Ми навіть не знаємо, як довго вони перебувають на фронті. Майже вся інформація про героїнь – це їхні стосунки з чоловіками.
Закінчується сюжет невеличким елементом скетч-шоу, адже слова кореспондентки «Девушки-воины признаются, иногда очень устают, но о своем решении идти на фронт еще ни разу не жалели», – супроводжують кадри приготування їжі. Звісно, військовими кухарями можна лише пишатися, але невже саме кадри «на кухні» – це той фінал, який підходить «девушкам-воинам»?
Загалом, проблема цього сюжету полягає в тому, що автори суперечать у ньому власному посилу, анонсованому в підводці, та суспільному запиту. Нам обіцяли розповісти про жінок, як про самостійних та безстрашних, а вийшло, що двоє з них в армії через чоловіків, одна сумує за чоловіком, ще одна знайшла тут свого чоловіка. І ці історії не вторинні для їх історій та образів, вони головні, а інколи й єдині.
Петро Порошенко – президента на цьому тижні піарили тільки тричі. Два рази на ICTV й один раз на «Інтері».
Володимир Гройсман – для прем’єра тиждень став грандіозним піарним досягненням. Володимира Гройсмана пропіарили на телеканалах вісім разів (тричі на ICTV та «Україні» і двічі на «Інтері), а це не лише більше, ніж у всіх українських політиків, це навіть більше, ніж у Ріната Ахметова!
Олег Ляшко – лідер «Радикальної партії» двічі відстоював на каналі «Україна» інтереси Ріната Ахметова.
Сергій Тарута – з традиційним інтерв’ю на канал «Україна» приходив Сергій Тарута.
Сергій Каплін – член БПП чотири рази з’явлився в ефірі «Інтера».
Микола Мартиненко – політика продовжують захищати «Інтер» та «Україна».
Марина Порошенко – перша леді допомагала людям на ICTV.
«Опозиційний блок» – партію цього тижня піарили вісім разів. П’ять сюжетів із її членами вийшло на «Інтері», два на «Україні» й один на ICTV.
Критика:
Дмитро Бут – «Інтер» поновив свою критику поліцейського в двох сюжетах.
МОЗ – медичну реформу продовжують незбалансовано критикувати на «Інтері».
Юрій Береза – політика за те, що його побили, критикував «Інтер».
Михеїл Саакашвілі – телеканал «Україна» присвятив «грузинському реформатору» три критичних сюжети.
Канал «Україна» – на «1+1» знову знайшли російський серіал в ефірі колег.
Загалом експерти «Детектора медіа» нарахували протягом тижня 49 сумнівних матеріалів. Двадцять один із них вийшов на «Україні», шістнадцять – на «Інтері», сім – на ICTV, три – на «1+1» та два – на телеканалі «112 Україна».
Детальніше про це читайте в публікації Тиждень у ПАРЄ: «Інтер» вірний «Опоблоку», а «Україна» – Ляшку та заводам. Моніторинг теленовин за 9–15 жовтня 2017 року
Розповідає Юлія Льовочкіна: «Мы[хто? - MS] беседовали по этой теме и, ну позиция однозначная. И это правда. Закон дискриминационный. [...]Здесь не о чем спорить. И коллеги, с которыми я разговаривала в Венгрии, Румынии, Польше, Болгарии, Молдавии, готовятся к дебатам. Они будут критиковать Украину. И вот я не понимаю настырность власти в том, что надо защищать этот закон. Его просто надо изменить».
І, справді, із сюжетів «Інтера» зовсім незрозуміло, що думає українська влада з приводу свого закону. Зате ми дізнаємося, що його критикують сусіди. Критикували вони його й раніше: нагадаємо, що Угорщина обіцяла заблокувати європейське майбутнє України, добитися перегляду Асоціації з ЄС та розглядала варіант увести в Україну війська. І позицію цих держав Юлія Льовочкіна у сюжеті підтримує. А, чи варто Україні змінювати своє законодавство під тиском інших держав, ніхто не коментує. Що ж до дискримінативності, то увесь сенс голосування ПАРЄ якраз і полягає в тому, щоб оцінити норму нашого законодавства. Й особиста думка одного політика, другий день поспіль, не має жодної цінності чи значення. До речі, позиція з приводу закону у ПАРЄ не була однозначною.
11 жовтня в ПАРЄ виступав Петро Порошенко. На «Інтері» після нього виступили ще й двоє представників української делегації, знову коментуючи закон про освіту. Можна було би подумати, що раз їх двоє, то вони представляють різні думки, але ні – обоє коментаторів від «Опозиційного блоку». Юлія Льовочкіна знову розповідає про вимоги скасувати дискримінацію, а Вадим Новинський сподівається, що «резолюция будет принята самая жесткая в отношении этого закона, потому что наша партия, я, мы голосовали против этого закона».
12 жовтня резолюцію нарешті прийняли, й цього разу «Інтер» подав новину збалансовано. Події коментували Володимир Ар’єв та Ірина Геращенко. Хоча не обійшлося й без Юлії Льовочкіної, її «Інтер» процитував із сайту «Опозиційного блоку»: «От Украины в этом вопросе ожидают ничего иного, как внесение изменений в закон в соответствии с европейскими стандартами». Це неправда, ніхто, принаймні поки що, не вимагає змінювати закон, лише врахувати міжнародні норми та майбутні висновки Венеціанської комісії. І «Інтер», варто віддати йому належне, одразу на це вказує:«В любом случае, резолюция ПАСЕ не требует от Украины немедленно менять образовательное законодательство».То ж під кінець тижня «Подробности» виправилися. Але естафету перейняв канал «Україна»,
13 жовтня на інтерв’ю в студію «Сегодня» по ротації (Тарута-Ляшко-Колесников) прийшов Борис Колесников. Серед іншого, він говорив і про Закон «Про освіту»: «Такой оголтелый шовинизм, Европа вообще с таким пещерным подходомстолкнулась, она уже не сталкивалась много лет, все этнические государства были построены в середине ХІХ века[...] Это предпоследний звонок для украинской власти. Следующий уже сменой декораций не обойдется, придется менять всю труппу у власти [...]На Западе, даже в Восточной Европе, уже не считаются с украинской властью...»
Себто, політик звинуватив Україну у шовінізмі, без доказів заявив, що ніхто більше не поважає українську владу? й після ще однієї помилки її «доведеться» змінювати. Як відреагувала на такі гучні й недоведені заяви ведуча? Ніяк. Олена Кіт просто зачитувала запитання, спрямовуючи Колесникова між піарними темами. Інколи здається, що для студійних інтерв’ю «Україні» взагалі не потрібні журналісти, теми можна просто вказувати на екрані.
Ведуча виявилися настільки пасивною, що навіть не уточнила в політика, що він, насправді, думає про закон, адже Колесников протягом інтерв’ю подав дві полярних думки:
«Пересмотреть закон, отменить действие закона, пересмотреть и защитить всех граждан Украины»;
«Закон о языках – это не тот повод, чтобы Украина, как говорится, сегодня получила такой "подзатыльник" от ПАСЕ, и сегодня быстренько пересматривала. Надо научиться себя уважать».
У такій чутливій для країни темі, коли вона опинилися під критикою сусідніх держав та звинуваченнями в дискримінації, журналісти мусили би подавати інформацію особливо збалансовано: не ігнорувати ні аргументовану критику (що може бути корисна), ні аргументовані виправдання. Але «Інтер» та частково «Україна» із цим зовсім не впоралися – тут без жодних аргументів виступала лише одна партія опозиції. Що, насправді, парадоксально, враховуючи, що на міжнародній арені значно більшу вагу має влада, а закон голосами уже підтримала більшість депутатів.
«Інтер» чекав на провокації націоналістів і не дочекався
14 жовтня в Україні святкували одразу три свята – День захисника України, День українського козацтва та Покрову. Тем, на які можна було б поговорити в цей день, вистачало, але журналісти «Інтера» вирішили, крім іншого, сконцентруватися на потенційних провокаціях націоналістів.
Ведуча Наталя Бєлишева так і анонсує перший сюжет випуску: «Три праздника сегодня отмечают в Украине: День защитника Украины, День украинского казачества и Покров Пресвятой Богородицы. В столице прошли сразу несколько митингов. Вече и мероприятия сопровождали несколько тысяч полицейских. Удалось ли им удержать всё под контролем и кто всё же пустил в ход дымовые шашки и петарды...»Себто, головна тема сюжету – це саме небезпеки під час святкування.
У матеріалі кореспондентка Любов Кукла спочатку коротко описує суть мітингу: «Вышли на митинг сегодня не только в честь праздника. По словам активистов, своим маршем пытаются выразить недовольство недавно принятыми Радой законами», а потім переходить до теми можливих заворушень: «Тем не менее, сразу уверяют, сегодняшнее шествие будет без провокаций и стычек».Це підтверджують у синхронах місцевий активіст та письменниця Лариса Ніцой.
«Но не тут-то было. Почти сразу после начала митинга задержали одного из активистов за нацистское приветствие. Тем не менее, ситуация на протяжении всего мероприятия оставалась под контролем», – заявляє кореспондентка. Безперечно, «дуже важлива» інформація про одного чоловіка та його проступок. І все ж використовувати по відношенню до цього вислів «но не тут то было» – це якось аж занадто гучно.
Далі слово надають учасникам акції, й завершується сюжет ще одним нагадуванням про «провокації»: «Ближе к вечеру участники зажгли файеры, в ход пошли дымовые шашки и петарды, улицу полностью окутал дым. Но дальше пиротехники дело не пошло. За порядком в центре Киева следят несколько тысяч силовиков».
То ж 14 жовтня усе минуло спокійно, але наступного дня «Інтер» знову повернувся до теми націоналістів, аби розібратися, чому вчора нічого не трапилось. Причини цього коментують народний депутат Андрій Іллєнко та лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.
Але навіщо робити сюжет про, формально, відсутність вчорашніх подій? Знаючи ставлення «Інтера» до націоналістів, очікуєш найгіршого. Імовірно, телеканал тонко маніпулює, намагаючись змалювати «розгул» та потенційну небезпеку націоналізму в Україні. На це вказує кілька речей.
По-перше, підводка ведучої Наталі Бєлишевої до сюжету 15 жовтня. За журналісткою на екрані зображені ветерани. Найпомітніший із них тримає в руках нацистський автомат часів Другої світової війни. Сама ж ведуча розповідає: «Молодых людей, задержанных накануне во Львове, сегодня отпустили. Несколько десятков человек попали в полицию в День защитника Украины после попытки устроить массовую драку. У них изъяли цепи, кастеты и ножи.В Киеве "Марш славы" прошел намного спокойнее...»
Але Марш УПА у Львові теж відбувся без жодних інцидентів. Згаданих чоловіків затримали після повідомлення в поліцію про групу озброєних підозрілих осіб, що буцімто планували увірватися в магазин. Достеменно незрозуміло, чи були вони націоналістами. Але «Інтер» подає їх затримання саме в цьому контексті.
При цьому у сюжет 15 жовтня вставили коментар народного депутата Андрія Іллєнка про те, що націоналізму більше ніхто не протидіє: «...Зараз уже останні роки все відбувається абсолютно спокійно, тому що, власне, немає ніякої протидії, навіть спроби ніякої протидії...»А закінчується цей сюжет словами народного депутата Михайла Головка про те, що подібне святкування має бути традицією. Після чого нам одразу показують натовп у масках та із запаленими димовими шашками.
Є претензії й до матеріалу 14 жовтня. У ньому для ілюстрації позицій націоналістів обрали досить сумнівний коментар. Випадковий активіст (який не є організатором і не представляє офіційну позицію всіх присутніх) заявляє, що вони виступають проти законів «Про мобілізацію так званого Донбасу, про поновлення з нимторгівлі, про народну міліцію на територію Донбасу. Хай тепер дивляться».У цьому ж сюжеті наголошують на затриманні одного з учасників за нацистське привітання.
Видається, що «Інтер» акцентує увагу на тому, що націоналізм в Україні поширюється і стає нормою, і говорячи про постійні загрози провокацій, телеканал надає явищу небезпечного забарвлення. Інакше, навіщо так багато розповідати про заворушення, яких не було, й акцентувати увагу на нерепрезентативних заявах та кадрах?
ICTVтаПорошенки: вона возить побутову техніку, він «відрубує руки»
12 жовтня стало для телеканалу ICTV днем сумнівного піару Порошенків. Петра Олексійовича журналісти подали глядачам як безжального борця із крадіями, Марину Анатоліївну – як турботливого благодійника. Інших борців та благодійників «Факти» якось не помітили.
У випуску о 15:45 ведуча Олена Фроляк повідомила глядачам дві новини поспіль – про вибір запобіжного заходу чиновникам Міноборони, які підозрюються в розтратах, та про гучні заяви Президента з приводу боротьби з крадіями в армії. О 18:45 ці матеріали об’єднали в один, що, мабуть, зрозуміло, враховуючи, якою новина про Верховного головнокомандувача була вдень.
Олена Фроляк тоді розповідала: «Президент України Петро Порошенко жорстко відреагував і заявив, що нікому не дозволить красти в армії [...] За словами Верховного Головнокомандувача, армію в Україні вибудувано завдяки зусиллям Президента, міністра оборони [якого із трьох часів Порошенка? - MS], керівництва Генштабу, волонтерів, людей. І в той же час знаходяться нечисті на руку високопосадовці. Ось промовиста цитата Порошенка».
Петро Порошенко: «Нікому не дозволю красти в армії. Тим, хто буде красти в армії, руки повідрубаю. Оце позиція Президента».
І, правда, «промовиста» та «жорстка», от тільки зовсім беззмістовна цитата Президента. Навряд чи Україна перейде до практик середньовічного правосуддя, а жодної конкретики з цієї новини глядачі не отримали. Крім, звісно, повного переліку осіб, які будували армію.
У сюжеті о 18:45 «Факти» згадали першу леді Марину Порошенка. Вона їздила в Калинівку. Ведуча Олена Фроляк розповідає:«...Родину Ковальчуків та решту постраждалих сімей Калинівського району приїхала підтримати дружина президента – Марина Порошенко. Вона, як голова благодійного фонду, привезла три комплекти побутової техніки: пральні машини, холодильники, мікрохвильові печі для тих, хто втратив свої домівки. Марина Порошеноко каже, що це перший транш благодійної підтримки. Вона спеціально приїхала в постраждалі від вибухів села, аби дізнатися, що людям потрібно найбільше».
Журналісти при цьому не вказують, за чиї кошти була куплена техніка (родини Порошенків чи пересічних донорів фонду?) і чи допомагав селянам ще хтось.
Натомість, маємо синхрон дружини Президента: «Ця маленька допомога, вона як приклад того, що ми повинні чути, бачити, не бути осторонь від людської біди, ми повинні згуртуватися, допомагати один одному».От тільки сюжет ICTV буквально тримає нас осторонь від людської біди, адже більшість часу тут присвячують кадрам із Мариною Порошенко, а самим постраждалим – лише вступ та останній синхрон сюжету.
То ж журналісти «Фактів» продовжують страждати від поширеної на українському телебаченні проблеми: будь-які слова чи дії публічних персон сприймаються як новини, навіть, якщо нічого нового чи важливого в цьому немає. А от реальні події увага до «селебристіс» із ефіру витісняє.
День захисниці на «Україні»
14 жовтня країна вчетверте святкувала День захисника України – свято, радянський попередник якого стереотипно сприймався ледь на як чоловічий аналог 8 березня. Тенденцію до гендерної нерівності у привітанні «захисників» помічали й цього року. На тлі подібної проблеми тематичний сюжет телеканалу «Україна» про жінок в армії міг би стати справді корисним та видатним, але, замість цього, він лише підтвердив стереотипи. Жінки в ньому отримують слово п’ять разів, чотири з яких розповідають про свою любов до чоловіків.
Починається матеріал, варто визнати, досить перспективно, кореспондентка Ірина Любич розповідає про снайпера Надію: «Надежда одна из лучших снайперов в своем подразделении. Лицо прячет – этого требует ее дело. На войну ушла, потому что хотела защитить страну. До того, как стать снайпером, перепробовала себя в разных военных специальностях».Далі слово отримує й сама снайперка, пояснює, що обрала свою спеціальність тому, що саме це в неї виходить найкраще. Відеоряд відповідний – приціл, рушниця, стрільба. Цій частині її історії приділяють 27 секунд. Ще 33 секунди розповідають про її романтичні пригоди.
«Она серьезна, когда говорит о ежедневных задачах и боевых выходах. Но улыбается, когда речь заходит о напарнике. Это ее будущий муж. И познакомились они на войне, когда он обучал ее снайперскому делу», – заявляє кореспондентка. Сама ж Надія розповідає про початок їхніх стосунків: «…он дал мне свою винтовку, ну и стал сзади и говорит – ну, попадешь, женюсь! Я естественно попала...» І все б нічого, це був би просто милий елемент історії, але далі до цього зводиться увесь сюжет: жінки-військові розповідають про чоловіків.
Медик Марина, наприклад, коротко згадує, що «пішла в армію, аби допомогти», і значно більше часу журналісти приділяють її розлуці з хлопцем, що проходить строкову службу в Одесі: «Говорить, щоб швидше приїжджала в отпуск, що уже дуже соскучився», – зізнається дівчина.
Кухар Наталя розповідає, як пішла в армію за коханим: «Він був здивований дуже, але, впринципі, підтримав, потомушо як... І я вважаю, що ради коханого можна піти даже в армію».
Ще один кухар Марія пішла в армію за братами: «Там, де брати, там і я, і набагато лучше».
Інших синхронів цих жінок-військових у сюжеті просто немає. Хоча Олена Кіт і анонсувала його так: «…Их [жінок в армії] не пугают ни обстрелы, ни бытовые проблемы на фронте. Как переносят полевые условия – расскажут корреспонденты "Сегодня"». Але всі «польові умови», очевидно, полягають лише в чоловіках. Про «страх» та «побутові проблеми» тут не згадують. Не розкривають детально і мотивацію та психологію жінок. Ми навіть не знаємо, як довго вони перебувають на фронті. Майже вся інформація про героїнь – це їхні стосунки з чоловіками.
Закінчується сюжет невеличким елементом скетч-шоу, адже слова кореспондентки «Девушки-воины признаются, иногда очень устают, но о своем решении идти на фронт еще ни разу не жалели», – супроводжують кадри приготування їжі. Звісно, військовими кухарями можна лише пишатися, але невже саме кадри «на кухні» – це той фінал, який підходить «девушкам-воинам»?
Загалом, проблема цього сюжету полягає в тому, що автори суперечать у ньому власному посилу, анонсованому в підводці, та суспільному запиту. Нам обіцяли розповісти про жінок, як про самостійних та безстрашних, а вийшло, що двоє з них в армії через чоловіків, одна сумує за чоловіком, ще одна знайшла тут свого чоловіка. І ці історії не вторинні для їх історій та образів, вони головні, а інколи й єдині.
Перевагу на телеканалах отримали такі політики та політичні сили:
Володимир Гройсман – для прем’єра тиждень став грандіозним піарним досягненням. Володимира Гройсмана пропіарили на телеканалах вісім разів (тричі на ICTV та «Україні» і двічі на «Інтері), а це не лише більше, ніж у всіх українських політиків, це навіть більше, ніж у Ріната Ахметова!
Олег Ляшко – лідер «Радикальної партії» двічі відстоював на каналі «Україна» інтереси Ріната Ахметова.
Сергій Тарута – з традиційним інтерв’ю на канал «Україна» приходив Сергій Тарута.
Сергій Каплін – член БПП чотири рази з’явлився в ефірі «Інтера».
Микола Мартиненко – політика продовжують захищати «Інтер» та «Україна».
Марина Порошенко – перша леді допомагала людям на ICTV.
«Опозиційний блок» – партію цього тижня піарили вісім разів. П’ять сюжетів із її членами вийшло на «Інтері», два на «Україні» й один на ICTV.
Критика:
Дмитро Бут – «Інтер» поновив свою критику поліцейського в двох сюжетах.
МОЗ – медичну реформу продовжують незбалансовано критикувати на «Інтері».
Юрій Береза – політика за те, що його побили, критикував «Інтер».
Михеїл Саакашвілі – телеканал «Україна» присвятив «грузинському реформатору» три критичних сюжети.
Канал «Україна» – на «1+1» знову знайшли російський серіал в ефірі колег.
Загалом експерти «Детектора медіа» нарахували протягом тижня 49 сумнівних матеріалів. Двадцять один із них вийшов на «Україні», шістнадцять – на «Інтері», сім – на ICTV, три – на «1+1» та два – на телеканалі «112 Україна».
Детальніше про це читайте в публікації Тиждень у ПАРЄ: «Інтер» вірний «Опоблоку», а «Україна» – Ляшку та заводам. Моніторинг теленовин за 9–15 жовтня 2017 року
Немає коментарів:
Дописати коментар