Як партії в Україні будувати?

Центр Разумкова видав дуже змістовну книгу "Трансформація партійної системи: український досвід у європейському контексті". В національному інформаційному агенстві сталась презентація, де побував наш кореспондент. В очі в кидається розмір дослідженя - 428 сторінок. Це перша загальна монографія про стан політичних партій в Україні, яка містить синтез академічного аналізу і практичного досвіду. З другого
боку - період який охоплювало досліження 1990-2017 роки. Добре що декілка підходів застосовано при вимірюванні політичних систем в Україні: якісний, та кількісний. Саме кількісний підхід набув значного поширення у дослідження західних партіних систем. Але ж Україна - постколоніальна держава, а партії з інструменту представницької демократії в нас виконують роль вождіського клубу. Але, трансформації, які побачили виконавці дослідження, яке в свою чергу замовив політичний фонд правлячої партії Німеччини, свідчать про зміни серед політиків. Після дуже ретельного аналізу політичної історії всіх помітних українських партій, та чинників впливу на партійні системи, розглядаються перспективи розвитку партій. Цей розділ має найбільш практичну складову, але без аналізу оцінки громадян - це суто теоретичний матеріал. Деякі політтехнологи, які були представлені на презентації доповіді, виказали своє "захоплення" працєю - вони ж в історію увійшли. Але, всі присутні за замовчуванням мали на увазі, що більшість вад політсистеми в Україні саме від фахівців марксисько-ленінської школи, які створювали, а потім консультували більшість вітчизняних партій. І найперше - іх "ширмочну" сутність.
Коли це припиниться?
Кожний виборчий період "виносить" в політтусовку молоді кадри, але "лекали" партійного будівництва найчастіше застарілі. Фокус на формі роботи з виборцем, та пропанування - чергового лідер в ролі "міссії", найулюбленіший "трюк" політбудівничих. Помірковані та плюралістичні партії відходять, на авансцену все більше виносить популістів. Це загальносвітова тенденція, так як і бізнес-модель. Але партії - це не фірма, та не  кадрова служба, не клуб - це інструмент артикуляції інтересів різних соціальних груп. Тому іх не може бути 1-2. Але й тенденція к "стиску" представництва в блоки, має багато вад.
Творче та ідеологічне змагання - таким бачиться сучасна політична робота партій. В ній можуть брати участь ідеологічні та проактивні партії. Банальний підкуп виборців - вчорашній день. Втім, ефективності сучасним партіям - бракує, як і яскравих людей. Такі книги, стануть в нагоді складним перетворенням вітчизняної партійної системи. 

В.Інгульский.