В житті людини багато дискомфорту роблять відносини з представниками держави та органів місцевого самоврядування. На жаль, без різноманітних довідок, витягів, положень не обійтись. Людство й державу, як інститут утворило щоб комфорту додати. Але бюрократія, відчувши попит, відносини з громадянином викривила до нельзя.
В соціально спрямованих державах Західної Європи сформувалась практики більш чіткого вдоволення потреб мешканців міст, наприклад. Пару років тому я приїхав до Страсбургу «відкривати» як журналіст Європейській суд з прав людини. Кожного ранку з готелю приходив на зупинку трамвая, а цю скляну конструкцію – мили, щітками та мильною рідиною. Приїздив на зупинку біля Суду – її закінчували мити. З понеділка до п’ятниці. Мили й інші зупинки, й асфальт. А в українських містах, хтось бачив таке ставлення до транспортної інфраструктури? В Миколаєві навіть салони маршруток взагалі не прибирають. Навіщо?
А між тим в угоді про надання послуг пасажирських перевезень в режимі маршрутного таксі між Миколаївським міськвиконкомом і надавачом послуг, зазначено що «транспортний засіб на маршруті повинен, бути чистим…».
Тут починається саме цікаве! Чому? Хтось повинен право громадян їздити чистими та справними пасажирськими автобусами -- пильнувати. Тобто, отримувати публічні послуги. За платню.
Але, в нашому місті, як в більшості України, це справа … самих громадян. Ні транспортна служба виконкому, ні підрозділ захисту прав споживачів не роблять контроль за дотриманням прав отримувачив послуг.
А між тим, права громадян порушують не тільки на транспорті.
Роками, від початку одної каденції міських депутатів, до закінчення другої в містах Южний, чи Миколаїв неможливо в законний спосіб отримати право на забудову, землю, чи початок робіт. Я вже не говорю про ввід в експлуатацію будівлі.
А між тім Рада Міністрів ЄС сформувала риси, притаманні відносинам громадян і органів місцевого самоврядування в сучасному місті/громаді:
Ви почули зміни у відношенні до отримувачів адмінпослуг?
В Миколаєві зупинки громадського транспорту департамент жкг будує з зими 2016. Але за півроку я ще не бачив щоб їх мили або прибирали. На деяких вже розбиті скляні стіни…
Знайомий підприємець звільнив 3-го юриста поспіль, який так і не спромігся за 5 років відвести землю під будівлями бізнесу. Говорить, тепер доручить це завдання спритному депутату міськради, який сам з бізнесу, та «всіх клерків в архітектурі знає», бо не раз робив це собі. Знаючі люди кажуть, що система яку побудували службовці в Миколаївському міськвиконкомі зроблена таким чином, що не отримати ніяких рішень – роками.
Міністр юстиції П.Петренко запропонував міському голові Миколаєва звільнити керівницю ЦНАПу. За невідповідну організацію роботи. А що робити мешканцям яким треба й надалі отримувати адміністративні послуги в нашому місті?
Гадаю, боротись за свої права!
Є право на безоплатний проїзд в громадському транспорті, значить, важливо отримувати це право так як ветеранам АТО – землю під забудову, а всім містянам – безпечне без безпритульних собак та кішок місто. Якщо вже зоозахистники об’єднуються в громадські організації, то розумним людям сама доля пропонує створювати рухи по захисту своїх конституційних прав. Які за великим чином всі(чи майже всі) відправляються на місцевому рівні. Може хто ще не здогадався, що водопостачання якісною водою, вивіз сміття, та організацію харчування в школах та дитсадках творять не президент з прем’єром та спікером. Все це, та ще дуже багато всього, щоб нам було в містах мешкати комфортно, роблять спеціалісти органів місцевого самоврядування. Наша згуртованість у вимаганні виконання наших прав на отримання якісних послуг, допоможе цим порядним людям робити це свідомо, та системно. Через деякий час – це стане звичкою. Залишилось бути послідовними. Та взяти під контроль не тільки бюджети громад, але й відношення до самих прав. Справжні правники можуть й надалі допомагати громадянам у відстоюванні своїх прав. Ну а кон*юнктурщік, та різні пристосуванці, корупціонери? Вони можуть на далі «утоплювати» людську гідність, в океані своєї алчності, боронити статус-кво, нічого не змінювати. Можуть поїхати звідси, піти в суд – захистити свою правоту(навряд), можуть знайти інших володарів (державу). Зараз вони як відомі історичні персонажі – лудити, боронять свою певну роль. Ну а громадяни, які не хочуть домовлятись, аби отримати поправу, мають себе врятувати.
Як на воді, коли треба врятувати життя, щоб повернутись до берега живим.
Невже є люди, які пливуть, щоб не повертатись?
В.Головченко.
В соціально спрямованих державах Західної Європи сформувалась практики більш чіткого вдоволення потреб мешканців міст, наприклад. Пару років тому я приїхав до Страсбургу «відкривати» як журналіст Європейській суд з прав людини. Кожного ранку з готелю приходив на зупинку трамвая, а цю скляну конструкцію – мили, щітками та мильною рідиною. Приїздив на зупинку біля Суду – її закінчували мити. З понеділка до п’ятниці. Мили й інші зупинки, й асфальт. А в українських містах, хтось бачив таке ставлення до транспортної інфраструктури? В Миколаєві навіть салони маршруток взагалі не прибирають. Навіщо?
А між тим в угоді про надання послуг пасажирських перевезень в режимі маршрутного таксі між Миколаївським міськвиконкомом і надавачом послуг, зазначено що «транспортний засіб на маршруті повинен, бути чистим…».
Тут починається саме цікаве! Чому? Хтось повинен право громадян їздити чистими та справними пасажирськими автобусами -- пильнувати. Тобто, отримувати публічні послуги. За платню.
Але, в нашому місті, як в більшості України, це справа … самих громадян. Ні транспортна служба виконкому, ні підрозділ захисту прав споживачів не роблять контроль за дотриманням прав отримувачив послуг.
А між тим, права громадян порушують не тільки на транспорті.
Роками, від початку одної каденції міських депутатів, до закінчення другої в містах Южний, чи Миколаїв неможливо в законний спосіб отримати право на забудову, землю, чи початок робіт. Я вже не говорю про ввід в експлуатацію будівлі.
А між тім Рада Міністрів ЄС сформувала риси, притаманні відносинам громадян і органів місцевого самоврядування в сучасному місті/громаді:
законність,
доступність,
право бути почутим,
прозорість,
право на оскарження,
підзвітність.
Уважно прочитали? Схоже що в нас чогось бракує?
Під час виборчих перегонів про громадянські права починають говорити політики, чи ті, хто намагається обратись. А потім - знову тиша. Вам надо, ви й скаржитесь… Під «натиском» західних консультантів створюють ЦНАПи. Такі фронт-офіси, які слід використовувати як «єдине вікно» отримання публічних адміністративних послуг. Но схоже, що більшість ЦНАПів вітчизняна бюрократія від Кабміну, до останньої міськради згодні використовувати для працевлаштування, будівництва, облаштування та вдоволення забаганок, але не для високоякісного надання послуг. Взагалі то послуги не ВСІ можуть надавати. Деяким протипоказано навіть братись за послуги. Але беруться та … генерують злість та відчай. Про це з чиновниками місцевого самоврядування 14 українських міст на семінарах протягом 2014-17 років, говорили фахівці проекту “Місцеве самоврядування та верховенство права в Україні” залучені Академією Фольке Бернадотта(Шведська державна агенція).
Уважно прочитали? Схоже що в нас чогось бракує?
Під час виборчих перегонів про громадянські права починають говорити політики, чи ті, хто намагається обратись. А потім - знову тиша. Вам надо, ви й скаржитесь… Під «натиском» західних консультантів створюють ЦНАПи. Такі фронт-офіси, які слід використовувати як «єдине вікно» отримання публічних адміністративних послуг. Но схоже, що більшість ЦНАПів вітчизняна бюрократія від Кабміну, до останньої міськради згодні використовувати для працевлаштування, будівництва, облаштування та вдоволення забаганок, але не для високоякісного надання послуг. Взагалі то послуги не ВСІ можуть надавати. Деяким протипоказано навіть братись за послуги. Але беруться та … генерують злість та відчай. Про це з чиновниками місцевого самоврядування 14 українських міст на семінарах протягом 2014-17 років, говорили фахівці проекту “Місцеве самоврядування та верховенство права в Україні” залучені Академією Фольке Бернадотта(Шведська державна агенція).
Ви почули зміни у відношенні до отримувачів адмінпослуг?
В Миколаєві зупинки громадського транспорту департамент жкг будує з зими 2016. Але за півроку я ще не бачив щоб їх мили або прибирали. На деяких вже розбиті скляні стіни…
Знайомий підприємець звільнив 3-го юриста поспіль, який так і не спромігся за 5 років відвести землю під будівлями бізнесу. Говорить, тепер доручить це завдання спритному депутату міськради, який сам з бізнесу, та «всіх клерків в архітектурі знає», бо не раз робив це собі. Знаючі люди кажуть, що система яку побудували службовці в Миколаївському міськвиконкомі зроблена таким чином, що не отримати ніяких рішень – роками.
Міністр юстиції П.Петренко запропонував міському голові Миколаєва звільнити керівницю ЦНАПу. За невідповідну організацію роботи. А що робити мешканцям яким треба й надалі отримувати адміністративні послуги в нашому місті?
Гадаю, боротись за свої права!
Є право на безоплатний проїзд в громадському транспорті, значить, важливо отримувати це право так як ветеранам АТО – землю під забудову, а всім містянам – безпечне без безпритульних собак та кішок місто. Якщо вже зоозахистники об’єднуються в громадські організації, то розумним людям сама доля пропонує створювати рухи по захисту своїх конституційних прав. Які за великим чином всі(чи майже всі) відправляються на місцевому рівні. Може хто ще не здогадався, що водопостачання якісною водою, вивіз сміття, та організацію харчування в школах та дитсадках творять не президент з прем’єром та спікером. Все це, та ще дуже багато всього, щоб нам було в містах мешкати комфортно, роблять спеціалісти органів місцевого самоврядування. Наша згуртованість у вимаганні виконання наших прав на отримання якісних послуг, допоможе цим порядним людям робити це свідомо, та системно. Через деякий час – це стане звичкою. Залишилось бути послідовними. Та взяти під контроль не тільки бюджети громад, але й відношення до самих прав. Справжні правники можуть й надалі допомагати громадянам у відстоюванні своїх прав. Ну а кон*юнктурщік, та різні пристосуванці, корупціонери? Вони можуть на далі «утоплювати» людську гідність, в океані своєї алчності, боронити статус-кво, нічого не змінювати. Можуть поїхати звідси, піти в суд – захистити свою правоту(навряд), можуть знайти інших володарів (державу). Зараз вони як відомі історичні персонажі – лудити, боронять свою певну роль. Ну а громадяни, які не хочуть домовлятись, аби отримати поправу, мають себе врятувати.
Як на воді, коли треба врятувати життя, щоб повернутись до берега живим.
Невже є люди, які пливуть, щоб не повертатись?
В.Головченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар