Чому ти не викинув його, коли воно саме було налякане і не сміло носа в Київ сунути, коли без охорони кроку далі вокзалу б не ступило? Коли воно саме бігло світ за очі – на острови, в Москву, в Саратов. Ахметов, Щербань, Бакай, Білоконь, Боделан – без числа нечисті!
Коли від жаху вбивало саме себе – Кравченко, Кирпа, інші! Коли покірно чекало вироку народу та історії – зразу після Майдану! Ні, тобі було цікаво робити експерименти – чи можливо приручити Чужого і використати його в мирних цілях? Чи можливо з опричника, яничара і манкурта зробити українця і патріота? Чужий плюється кислотою, Майдан стікає кров’ю.
Ти пізно зрозумів, Еш: ситуація вже вийшла з-під твого контролю. Навкруги розкидана зміїна шкіра і пізно кричати: Караул! Сивкович наказує тобі: Замовкни! Янукович їде в Америку проводити там твій зовнішньополітичний курс. Товстоухов не пускає Тарасюка на засідання Кабміну, Азаров вручає Затуліну орден «За Відродження України».
Ріплі б’ється з чудовиськами, але їх не стає менше. Вони змінюються зовні, але не по суті – яничари, опричники, манкурти, одним словом, – чужі!
– Як їх вбити? Як їх знищити?
– Це неможливо!
– Брехня!
В одній руці вогнемет, в другій – Джонсі. Всі, хто вірить в мене – за мною!
Чужий кидає нам виклик: Або ми його, або він – нас! Або Україна, або Малоросія! Або Соборність, або федералізм! Або Європа, або Азія!
Ніяких «або»! Тільки УКРАЇНА! Тільки СОБОРНІСТЬ! Тільки ПЕРЕМОГА! Україна – центр Європи! Слава Україні!
11 грудня 2006 Грудініна Наталія Миколаївна
Немає коментарів: