Голови парламентів, депутати, парламентські експерти з понад 50-ти країн світу обговорювали важливі питання прозорості законодавчого процесу, застосування відкритих даних, комунікацій між громадянами та їх представниками, протидії викривленню новин та парламентської етики.
Цікаво, що серед українських парламентарів, які брали участь в засіданнях конференції, окрім спікера А.Парубія, всі інші - були жінки. Як зазначив делегат з Італії, по всьому світу в парламентах переважають чоловічі костюми та "темні" сили, тому треба більше обирати жінок депутатами. А загалом, в державах демократичного устрою громадська повага до законодавчих органів дуже низька. За для її підвищення й з'явилась в 2007-му році в Великій Британії ідея розвитку відкритості парламентаризма. Сьогодні парламенти 70 держав вже долучились до
цього руху. Україна, яка своїм прикладом революції гідності, коли саме в Верховній Раді й були "акцептовані" народні вимоги, продемонструвала сучасну модель.
Від парламенту будь який народ очікує неупередженість, включеність, публічність при роботі, постійний зворотній зв'язок. Але й в "старих" демократіях і в державах, які тільки розвивають парламентаризм саме з цим є проблеми.
Виборці хочуть структурованої, ясної, зрозумілої інформаціі, щоб усвідомлювати що за рішення "проходять" голосування. А колеги з парламентської ложки преси часто-густо інформують лише про скандальне, та деколи самі провокують депутатів заради популіських гасел. Але найбільша проблема - технологія участі громадян під час каденціі парламента в прийнятті (або не прийнятті) тих чи інших законів. Парламентарі повинні знати, яка іде дискусія, з яких питаннь життя вона триває у громадах. А їх помічники зазвичай працюють лише як листоноші, та бюрократи. Деякі парламентарі самі "занурюються" у соціальні мережі, але таких 2-3%.
Треба повертати до основної мети парламентський механізм - служіння інтересам суспільства. Зробити це в державі, де 20 років будували олігархічний режим на соціалістичному фундаменті, справа нелегка. Домінуюча культура - тягне до корупціі при вирішені будь яких питань. Як відомо "культура з'їдає стратегію на сніданок". Але з'явились сучасні цифрові технології й "включення" які допомагають громадскіми рухам перевіряти діяльність всіх осіб публічної політики. Повинні парламенти брати в цьому участь - дискутували на конференції. В законодавчих зібраннях Шри-Ланки, Колумбіі, Чілі, та Великої Британії кажуть роблять вже таке. Але, зазвичай долучають активних громадян до перевірки дій урядів та місцевих органів влади.
Разом з громадянами не тільки модерують проблеми, але й шукають рішення в деяких парламентах. Но для цього їх робота має бути відкритою, а з цим в нас - проблема. Я зараз не про вхід до будівлі ВР говорю, а про інформацію з приводу підготовки та обговорення законопроектів. Деякі фахівці кажуть що професіоналізмом новітні закони Украіни не відрізняються! Але хочется зауважити, що так було і в попередніх каденціях. Велика перерва в справжньому парламентаризмі в радянські часи, коли Рада декларативно візувала рішення правлячої партії, боляче вдарила по якості. Тому українському праламенту ще багато робити завдань з включення громадян до своєї роботи. Завжди, зібрання представників народу - майданчик змагання конкурентних ідей. Тільки в радянську добу під цим куполом була одностайність.
Сподобалась думка одного з спікерів конференції, що треба зосередитись на молоді при обрані суб'єктів комунікації про роботу та роль парламентів. З огляду на те, що й саму конференцію зорганізували на дуже високому рівні молоді украінці, в нас є шанс!
В'ячеслав Головченко з Верховної Ради Украіни, Киів.
Немає коментарів:
Дописати коментар