Хто вбив Максима Шимка?

Шимко Максим Миколайович – активіст Євромайдану, учасник Революції Гідності, член УНА-УНСО, козак 4-го редуту Майдану. Загинув 20 лютого під час розстрілу майданівців снайперами на вулиці Інститутській. Куля снайпера влучила Максимові в шию, коли він намагався врятувати пораненого.
Народився 21 жовтня 1979 року у Вінниці. Закінчив вінницьку середню загальноосвітню школу № 13. Був учасником Вінницького клубу історичної реконструкції «Білий Вовк», любив епоху вікінгів. Зачитувався скандинавськими міфами та виданнями про історію костюмів. Сам шив історичні костюми, їздив на лицарські ристалища, виготовляв старовинну зброю, разом з товаришем-ковалем навіть лафети для козацьких гармат зробив. Щороку їздив до селища Меджибіж Летичівського району Хмельницької області на Міжнародний історично-музичний фестиваль "Стародавній Меджибіж", мав безліч друзів. Був сміливою, чесною, доброю та відповідальною людиною. Такі поняття, як честь і справедливість, йому ніколи не були пустим звуком. Максим був лицарем в душі і по життю, завжди готовим прийти на допомогу не тільки рідним та друзям, але й цілком не знайомим йому людям. Життя Максима склалось так, що в дев’ятому класі йому довелось піти працювати, тому шкільний атестат він отримав пізніше від своїх однолітків. Він змінив багато робітничих професій – був і слюсарем, і фрезерувальником, і ковалем, і гравірувальником. Згодом ці професійні навички гармонійно поєдналися із його захопленням історичним минулим.
Максим завжди мав чітку громадянську позицію, був справжнім патріотом України, завжди бажав бачити її вільною і незалежною країною. Тому ще в 2004 році став учасником Помаранчевої революції, потім був спостерігачем під час виборчих кампаній в країні, учасником податкового та мовного Майданів. Коли розпочався Євромайдан, хлопець став до лав 4-ї козацької сотні Самооборони, був прапороносцем. Всього Максим Шимко приїздив на Майдан тричі.

Востаннє поїхав 18 лютого 2014 року, не сказавши про це рідним. «За Україну!!!!! Всі хто може, їдьте в Київ!!!!!» – це останній запис, який він залишив на своїй сторінці в соцмережі.

Ранком 20 лютого він був убитий пострілом снайпера, коли допомагав рятувати та виносити поранених на вулиці Інститутській.

Він часто казав, що людина мусить залишити по собі пам’ять на землі: «Я не буду помирати старим на дивані, а загину в бою і мене на щиті принесуть».

Януковські снайпери цьому посприяли. І прокуратура була не проти.

29 березня 2017 року                                                   Грудініна Наталя Миколаївна.