Чернявський Дмитро Олександрович – член ВО «Свобода», керівник прес-служби Донецької обласної організації ВО«Свобода». Зарізаний ножем 13 березня 2014 року донецькими сепарами за підтримки місцевих «правоохоронних» органів і донецької СБУ під час мітингу за єдність України в Донецьку. Він був єдиним сином у батьків. Йому було 22 роки.
Герой України Дмитро Чернявський народився 5 березня 1992 року в селищі Артемівське Артемівського району Донецької області. В 2009 році закінчив Артемівську школу №18 і поступив на обліково-фінансовий факультет Донецького національного університету, а після вступає до магістратури економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. В жовтні 2010 року вступає до лав Донецької міської організації ВО «Свобода» та приєднується до активної проукраїнської боротьби. В березні 2011 року його призначено керівником прес-служби Донецького міського осередку ВО «Свобода», а через два роки, в березні 2013 року, – керівником прес-служби обласної організації. Дмитро вважав, що Донбасу потрібно повернути його справжнє – українське обличчя. Мріяв, що рано чи пізно, його рідне місто Артемівськ поверне собі свою історичну назву. І хоч Дмитро не дожив до цього дня, але в лютому 2016 року Артемівську повернуто його історичне ім'я – Бахмут.
13 березня 2014 року Дмитро охороняв учасників проукраїнського мітингу за єдність України в Донецьку в складі місцевої Самооборони. Сепари атакували. Розлючений натовп став вимагати від хлопців стати на коліна, але жоден зі свободівців не скорився. Тоді в них полетіло каміння та шумові гранати. Розпочалась рукопашна бійка. Десятки постраждалих в цей день були доставлені до лікарень з черепно-мозковими травмами, а троє людей загинули. Донецькі «правоохоронці» і донецька СБУ допомагали сепарам і були дуже задоволені, коли зарізали свободівця Дмитра Чернявського.
Мати Людмила Чернявська згадує: «Як казав мій Діма, війну в Донецьку почала місцева влада…». А хто із цієї місцевої влади наразі покараний за це? То якби в Україні була українська націоналістична центральна влада, яка би вже 14 березня покарала весь склад донецьких ментів та СБУ-шників за бездіяльність та сприяння сепаратизму і навела би жорсткий порядок в Донецьку, коли 14 березня 2014 року, – ще до Кримнаша, до Іловайська, до Дебальцевого, до Аеропорта його ще можна було навести за наявності політичної волі і націоналістичної ідеології у владі, і тоді б не було 16 березня 2014 року – Кримнаша, не було б Іловайська, не було б Дебальцевого, не було б Аеропорту, не було б 10, чи 20, чи хто їх рахував, тисяч загиблих. Дайош українську націоналістичну владу! Смерть сепарам! Слава Україні!
19 квітня 2017 року Грудініна Наталя Миколаївна.
Герой України Дмитро Чернявський народився 5 березня 1992 року в селищі Артемівське Артемівського району Донецької області. В 2009 році закінчив Артемівську школу №18 і поступив на обліково-фінансовий факультет Донецького національного університету, а після вступає до магістратури економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. В жовтні 2010 року вступає до лав Донецької міської організації ВО «Свобода» та приєднується до активної проукраїнської боротьби. В березні 2011 року його призначено керівником прес-служби Донецького міського осередку ВО «Свобода», а через два роки, в березні 2013 року, – керівником прес-служби обласної організації. Дмитро вважав, що Донбасу потрібно повернути його справжнє – українське обличчя. Мріяв, що рано чи пізно, його рідне місто Артемівськ поверне собі свою історичну назву. І хоч Дмитро не дожив до цього дня, але в лютому 2016 року Артемівську повернуто його історичне ім'я – Бахмут.
13 березня 2014 року Дмитро охороняв учасників проукраїнського мітингу за єдність України в Донецьку в складі місцевої Самооборони. Сепари атакували. Розлючений натовп став вимагати від хлопців стати на коліна, але жоден зі свободівців не скорився. Тоді в них полетіло каміння та шумові гранати. Розпочалась рукопашна бійка. Десятки постраждалих в цей день були доставлені до лікарень з черепно-мозковими травмами, а троє людей загинули. Донецькі «правоохоронці» і донецька СБУ допомагали сепарам і були дуже задоволені, коли зарізали свободівця Дмитра Чернявського.
Мати Людмила Чернявська згадує: «Як казав мій Діма, війну в Донецьку почала місцева влада…». А хто із цієї місцевої влади наразі покараний за це? То якби в Україні була українська націоналістична центральна влада, яка би вже 14 березня покарала весь склад донецьких ментів та СБУ-шників за бездіяльність та сприяння сепаратизму і навела би жорсткий порядок в Донецьку, коли 14 березня 2014 року, – ще до Кримнаша, до Іловайська, до Дебальцевого, до Аеропорта його ще можна було навести за наявності політичної волі і націоналістичної ідеології у владі, і тоді б не було 16 березня 2014 року – Кримнаша, не було б Іловайська, не було б Дебальцевого, не було б Аеропорту, не було б 10, чи 20, чи хто їх рахував, тисяч загиблих. Дайош українську націоналістичну владу! Смерть сепарам! Слава Україні!
19 квітня 2017 року Грудініна Наталя Миколаївна.
Немає коментарів:
Дописати коментар