Ми маємо сьогодні змінити зміст нашої роботи - від інформування населення до комунікацій з суспільством!
Журналісти мають служити суспільству, а не власникам та владі!
Про це ми маємо говорити напередодні з'їзду найбільшої та найчисельнішоїмедіа організації країни - Національної спілки журналістів України.
Ми маємо чітко сформулювати виклики, серед яких - найбільший рейтинг недовіри до журналістики за всі часи незалежності, який ми маємо сьогодні!
Ми маємо вибачитися перед суспільством за останні роки після Революції Гідності. Ми, хто допоміг країні та народу вистояти в часи Майдану, ми, які втримали від окупації значні частини України, хто разом з першими добровольцями та волонтерами вийшли на передові рубежі в Україно-Російській війні. Всі ми, які мали надію, що зміни незворотні і тому сконцентрували свою увагу на роботі. Тепер ми зрозуміли, що деякі люди схожі на журналістів оптом та вроздріб почали торгувати свободою слова. Або на догоду олігархам почали «лупцювати медіа дубинками» один одного та виконувати замовлення на медійне кілерство.
Ми, які всі разом на своїх редакційних місцях вистояли у боротьбі з агітаційною машиною № 1 Російської Федерації та навчилися не боятися, коли лякають. - Ми не змогли чітко визначити професійні стандарти та цінності. І під впливом економічної кризи та розбрату у суспільстві почали залякувати та жахати своїх читачів та глядачів.
Ми маємо чітко приєднатися до світових професійних принципів та стандартів Міжнародної Федерації Журналістів. НСЖУ – член цієї поважної організації, тому ми маємо чітко визначити свій шлях.
У листопаді 2013 року тоді голова Спілки журналістів Олег Наливайко привів НСЖУ до складу Європейської Федерації Журналістів (ЄФЖ). І саме тоді, коли країна зупинилася на шляху до Європи, ми першими чітко визначили шлях - членство у європейській родині журналістів.
Ми є нащадками славних традицій, бо НСЖУ на півроку раніше, ніж розпався СРСР, вийшли зі складу Союзу журналістів СРСР. Тоді Спілка журналістів України розпочала справжню боротьбу за незалежність. Той, хто розповідає, що незалежність ми набули легко, той просто не має розуміння, що відбувалося тоді.
Ми здатні не тільки зберегти, але й розвивати найбільшу організацію в Україні. Фундамент був закладений головою НСЖУ 1997-2012 рр. Ігорем Лубченком. Він мріяв про вільну журналістику та вільну країну! І завжди стояв на захисті свободи слова!
Пам'ятаю, як ми всі разом боролися за перших 10 місць акредитації для преси у Парламенті. А що ми маємо сьогодні? - Сотні напіводягнутих дівчат, які під виглядом журналістів полюють за депутатами, як майбутніми чоловіками. Це треба сьогодні припиняти.
Журналістика має повернутися до служіння !
Журналістика має стати моральною та чесною!
Журналісти мають чітко зрозуміти, що їх розбещують навмисно, щоб показати суспільству: «Ось вони які!».
Що ми маємо робити ?
Ми маємо чітко визначитися в орієнтирах. Обрати нового голову НСЖУ та визнати, що ми мусимо створити умови для роботи незалежних медіа, вільних журналістів. А для того - чітко визначитися з людьми, які схожі на журналістів. Їм точно не місце у Спілці журналістів.
Ми маємо приділити увагу молоді. Тому ще не можна сьогодні чесно служити суспільству за 3200 грн., а редактору реформованої газети платити 5600. В той час, як держава зрозуміла , що не може поліцейський отримувати менше 8000грн.
Але ми маємо позбавитися і від заробітчан. Читачі та глядачі обов'язково підтримають тим, що за довіру будуть платити підпискою, рекламою, повагою.
Суспільство має чітко розуміти, що є справжній громадський контролер, який в складний момент має повідомити про небезпеку.
Ми маємо навчитися знаходити спільну мову навіть у найскладніших моментах нашої історії.
21 лютого 2014 року ми з молодими журналістами телеканалу ТАК TV провели в прямому ефірі «Діалог замість крові». В той момент на фоні крові, яку я особисто бачив у Києві, ми запросили на наш телевізійний майданчик всіх представників фракцій влади, опозиції і дали їм можливість домовлятися про цивілізований шлях передачі влади. В руках влади регіоналів було все - армія, СБУ , прокуратура, поліція - ми їх всіх попросили не застосовувати ці важелі та схаменутися. Одна доба фактично вирішувала долю десятків можливих загиблих. Ми - молоді журналісти - не допустили кровопролиття.
Я дякую НСЖУ - в той момент Наливайко боровся за право на професійну діяльність. Як ніколи загроза була найвища. Тому хочу йому подякувати за особисту мужність.
Ніколи не забуду , як він не зайняв свого місця у машинах ОБСЄ, які евакуювали наших європейських колег. Він залишився з апаратом Спілки. Він на своєму посту залишався як справжній адмірал, який не міг покинути свій мостик!
Ми маємо сьогодні в обласних та регіональних організаціях розпочати дискусію про розуміння ролі та міста журналістики в сучасному інформаційному просторі. Реформовані газети не мають підвести, а повинні взяти чіткі світові стандарти до засобів масової комунікації! Ми маємо змінювати свій світогляд. Як секретар НСЖУ, який відповідає за освіту, роботу з молоддю та міжнародні відносини, я вивчав досвід країн від капіталістичних США до комуністичного Китаю, але сьогодні у нас жахлива ситуація.
Ми повинні сьогодні розпочати суспільний діалог та спитати суспільство, яким воно хоче бачити журналістів.
Довіра!
Довіра - це єдина ознака нашого медійного бізнесу. Довіра народжується через відповідальність.
Нам потрібно сьогодні розпочату свою боротьбу за незалежність. Весь світ має відчути, що ми першими на теренах пострадянського простору серед великих країн почали реальні зміни в галузі. Нікому це не вдалося. 313 років рабства не дали можливості Росії відійти від своєї агресивної імперської політики. Ми маємо шанс вийти з інформаційного села та хутора та розбудувати сучасні та модернові засоби масової комунікації, у яких мають працювати журналісти !
А найкращі з них мають бути членами НСЖУ. Ми маємо стати зразком для нашої молоді та для нашого суспільства. Україна має пишатися своєю журналістикою.
І ця боротьба за свободу слова та думки розпочинається з кожного району.
Наші члени мають відчути захист кожного. Ми повинні мати чітку систему забезпечення - від безпеки до матеріальної підтримки кожного журналіста-розслідувача. Ми маємо навчити владу реагувати на злочини проти журналістів. Ми маємо налаштувати всіх на спільну боротьбу з бідністю та розгулом криміналу. Люди, особливо журналісти, не повинні боятися не повернутися додому, коли виходять зранку на роботу.
НСЖУ має гарантувати кожному члену гарантії захисту.
Пенсійне забезпечення для журналістів. Відтепер, в умовах реформування - це наша відповідальність.
Перше житло для молоді - це наш головний біль. За часи незалежності ми взагалі забули, коли вітали молодих з отриманням нового житла.
І нарешті медичне забезпечення, як соціальний пакет.
Все це ми можемо реалізувати виключно завдяки нашим спільним можливостям та забезпечення нових галузевих вимог у перемовинах з роботодавцем.
Реформа має дати відповідь не тільки для нас, але і для суспільства: як будуть існувати наші медіа.
Ми маємо чітке підґрунтя для роботи. Воно закладено нашою історією боротьби.
На наступному тижні, 28 квітня, ми вручаємо нагороди найкращим юнкорам - переможцям ХХ Міжнародного конкурсу шкільних медіа. Серед нагород - спеціальна відзнака Ігоря Лубченка «На захисті свободи слова». І цю нагороду ми маємо вручити дівчатам, які випустили шкільну газету у 1932 році. Ця газета надійшла від наших істориків, які знайшли її у карній справі. Ми маємо історичну газету, яка стала останнім масовим спротивом перед голодомором. Всіх 4 дівчат було засуджено та відправлено у сибірські табори. Так вони поплатилися за відстоювання свого право на свободу слова. Сьогодні я прошу згадати всіх, хто загинув. відстоюючи свободу слова. Віддав саме найдорожче - життя, щоб захистити свободу слова. Тому ми не можемо збагнути, як можуть бути серед молоді такі, хто на догоду власнику або директору школи змінює, редагує, перекручує або ще гірше - торгується в роздріб. Ми маємо зробити нульову толерантність до аморальності молоді у професії. Тільки високі професійні стандарти!
Чи можна вистояти ?
Ми маємо честь продовжити боронити країну та журналістику, як навчали нас Ігор Лубченко, Ігор Засєда, Борис Дерев’янко, як продовжує нас навчати Володимир Мостовий, Лариса Івшина, Юлія Мостова, Олег Наливайко, Олександр Харченко, Степан Курпіль.
Дякую всім за підтримку!
Та разом до перемоги!
За свободу слова!
За вільну пресу!
За вільну країну!
Гліб Головченко, секретар НСЖУ, директор Коледжу преси та телебачення, генеральний продюсер ТК ТАК TV, лауреат державної премії імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності, заслужений журналіст України, кандидат педагогічних наук
Немає коментарів:
Дописати коментар