Народився 7 червня 1982 року в селі Вороблячин Яворівського району Львівської області. Навчався в місцевій школі. Потім мешкав в місті Новояворівську Львівської області. Одружений, виховував двох дітей.
Зі слів близького родича, був Віталій добрим, спокійним, врівноваженим, не за віком мудрим, співчутливим та безмежно щедрим: «Коли загинув Віталій, то його дружина на той час поїхала в Польщу на заробітки, а дітей доглядала тітка Ірина. Самі розумієте, як жити молодій сім'ї в нашій державі без роботи… Треба якось собі раду давати. Ось Віталій і поїхав на Майдан, бо вже сили не мав терпіти знущання цієї клятої влади над народом. Першого разу все обійшлося. А другого – поплатився життям за мрію бачити молодих українців щасливими на рідній землі, а не рабами на закордонних заробітках. Віталій дуже любив своїх дітей, кохав дружину, хотів для них доброї долі…».
Вперше вирвався до Києва після смертей на Грушевського. В лютому разом із братом Миколою та дядьком вирушив на Майдан вдруге.
Мати не хотіла відпускати дітей до Києва. Ховала одяг, плакала. Але Віталій відповів: «Мамо, священики кажуть, що треба їхати. Якщо ми будемо лежати і дивитися телевізор, нам не буде прощення», – згадує слова сина мати.
Без амуніції, із шоломом від мотоцикла та обрізаними дитячими колготами замість маски із братом та дядьком вирушили в дорогу. В автобусі Віталій розповів братові сон, який наснився перед від’їздом: «Я ліг під барикадами і кажуть мені наставляти щити. Я питаю, для чого ставити щити, якщо вони тут уже є?» – Микола вже тоді відчув щось недобре...
20 лютого 2014 року загинув внаслідок вогнепального поранення в голову, коли без щита і каски біг на допомогу своїм побратимам.
За більшість вбивств під час Євромайдану, скоєних 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській, відповідальні бійці спецпідрозділу «Беркут». Особи більше 20 винних встановлені. За підозрою у вбивстві майданівців затримали тільки трьох екс-співробітників «Беркута». Не покараний жоден.
09 березня 2017 року Грудініна Наталя Миколаївна
Немає коментарів: