Мовчан Андрій Сергійович – громадський активіст, активіст Євромайдану, учасник Революції Гідності, волонтер. Загинув від кульового поранення 20 лютого 2014 року.
Народився 1980 року в с. Великі Осняки Чернігівської області. Після служби в армії закінчив київське професійно-технічне училище № 17 за фахом помічник машиніста електропоїзда. З 2001 року працював за фахом у мотовагонному депо Фастова. В 2002-2007 роках навчався в Київському інституті залізничного транспорту. Після залізниці Андрій знайшов себе в театрі, працював в Національному театрі ім. І. Франка майстром сцени. За словами друга Олександра, Андрій був надзвичайно зосередженим та справедливим, він не знав, що таке брехня, але бачив брехню навколо себе щодня.
На Майдані Андрій був і в 2004 році, і в 2013 році з першого дня. Сестра Андрія чергувала на території Михайлівського собору як лікар-волонтер. Востаннє бачила брата о 5 ранку 20 лютого 2014.
20 лютого 2014 з 9:00 до 10:00 Андрій пішов на барикади. В обід його знайшли розстріляним з кількома вогнепальними пораненнями. Хто стріляв, невідомо. Обставини і місце поранення нез´ясовані. За останною інформацією від свідків, Андрія вбили 20 лютого близько 10-11 години
ранку біля готелю Козацький, коли він зупинився і говорив з медиками.
У лікарському свідоцтві про смерть говориться про наскрізне вогнепальне кульове поранення лівого стегна та сідниці з ушкодженням стегнової вени, шок, крововтрати.
Близько дванадцятої сестрі Олі подзвонив з його телефону друг та повідомив, що Андрія вбили, а його тіло знаходиться на території Михайлівського собору. У Михайлівському люди ходили по людях. Наступали на руки, думали, хоч би на обличчя не наступити. Найбільше було страшно, що тіло пропаде. Нам батюшка сказав, тіло або є, або нема... Олю, візьми себе в руки. Я його бачу. Це він, – сказав товариш. Далі – страшні і нестерпно болючі секунди, хвилини, години, дні для мене і моєї родини, які тепер триватимуть все життя.
Його життя, її життя, їх життя, моє життя розстріляв снайпер, назавжди. Він не покараний. Ніхто не покараний: ні той, хто стріляв, ні той, хто наказував стріляти, ні той, хто видавав бойову зброю проти беззбройних протестувальників, ні той, хто посилав снайперів з бойовою зброєю, ні той, хто нагнав беркутів з усієї України в центр європейської столиці в 21 столітті серед білого дня, хто влаштував цю криваву бійню в центрі європейської столиці в 21 столітті серед білого дня. Ніхто не покараний. Ніхто.
11 березня 2017 року Грудініна Наталя Миколаївна,
Народився 1980 року в с. Великі Осняки Чернігівської області. Після служби в армії закінчив київське професійно-технічне училище № 17 за фахом помічник машиніста електропоїзда. З 2001 року працював за фахом у мотовагонному депо Фастова. В 2002-2007 роках навчався в Київському інституті залізничного транспорту. Після залізниці Андрій знайшов себе в театрі, працював в Національному театрі ім. І. Франка майстром сцени. За словами друга Олександра, Андрій був надзвичайно зосередженим та справедливим, він не знав, що таке брехня, але бачив брехню навколо себе щодня.
На Майдані Андрій був і в 2004 році, і в 2013 році з першого дня. Сестра Андрія чергувала на території Михайлівського собору як лікар-волонтер. Востаннє бачила брата о 5 ранку 20 лютого 2014.
20 лютого 2014 з 9:00 до 10:00 Андрій пішов на барикади. В обід його знайшли розстріляним з кількома вогнепальними пораненнями. Хто стріляв, невідомо. Обставини і місце поранення нез´ясовані. За останною інформацією від свідків, Андрія вбили 20 лютого близько 10-11 години
ранку біля готелю Козацький, коли він зупинився і говорив з медиками.
У лікарському свідоцтві про смерть говориться про наскрізне вогнепальне кульове поранення лівого стегна та сідниці з ушкодженням стегнової вени, шок, крововтрати.
Близько дванадцятої сестрі Олі подзвонив з його телефону друг та повідомив, що Андрія вбили, а його тіло знаходиться на території Михайлівського собору. У Михайлівському люди ходили по людях. Наступали на руки, думали, хоч би на обличчя не наступити. Найбільше було страшно, що тіло пропаде. Нам батюшка сказав, тіло або є, або нема... Олю, візьми себе в руки. Я його бачу. Це він, – сказав товариш. Далі – страшні і нестерпно болючі секунди, хвилини, години, дні для мене і моєї родини, які тепер триватимуть все життя.
Його життя, її життя, їх життя, моє життя розстріляв снайпер, назавжди. Він не покараний. Ніхто не покараний: ні той, хто стріляв, ні той, хто наказував стріляти, ні той, хто видавав бойову зброю проти беззбройних протестувальників, ні той, хто посилав снайперів з бойовою зброєю, ні той, хто нагнав беркутів з усієї України в центр європейської столиці в 21 столітті серед білого дня, хто влаштував цю криваву бійню в центрі європейської столиці в 21 столітті серед білого дня. Ніхто не покараний. Ніхто.
11 березня 2017 року Грудініна Наталя Миколаївна,
Немає коментарів:
Дописати коментар