Голоднюк Устим Володимирович – громадський активіст, учасник Евромайдану, Революції Гідності, активіст ВО «Свобода», боєць 1-ї, 19-ї, пізніше 38 сотні Самооборони Майдану. Вбитий пострілом снайпера в голову на Інститутській 20 лютого 2014.
Був захисником Майдану з листопада 2013. Коли 21 листопада Устим Голоднюк побачив перший репортаж про зрив підписання угоди з ЄС і студентський протест в центрі столиці, у нього стислися кулаки. Наступного дня він уже вирушив до Києва. Про це батько дізнався тільки тоді, коли Устим не приїхав на вихідні додому. Він намагався повернути сина, вмовляв його по телефону, але Устим твердо стояв на своєму: «Ти теж не питав батьків, коли в 1990 році голодував на Майдані в Києві».
Під час розгону в ніч на 30 листопада він стояв у першій лінії оборони і намагався не пустити Беркут на стелу. Разом з хлопцями Устим зробив коридор, яким з оточення Беркуту вийшли дівчата. Залишаючись на місці до останнього, він отримав поранення в голову. В результаті йому наклали 12 швів, але вдома він пробув недовго – вже 3 грудня знову був у строю.
18 лютого Устим разом зі своєю сотнею пішов на мирний протест в Маріїнський парк. Стояв у першому ряду оточення. Близько 14-ї години в Маріїнці почалися напади тітушок і Беркуту, які діяли спільно.
О 20-й 18 лютого почався штурм Майдану. Бої тривали до восьмої ранку наступного дня. 20 лютого мітингувальники пішли в наступ.
Куля снайпера влучила Устимові в голову, увійшла йому в потилицю, пробивши блакитну миротворчу каску, і вийшла над правим оком. Коли його доправили в готель «Україна», лікарі вже не могли допомогти хлопцю. За розповідями очевидців, смертельне поранення він отримав, коли намагався відтягнути пораненного біля верхнього виходу станцїї метро Хрещатик. В руках у нього був металевий щит і бинт.
Батько Устима домігся відкриття кримінального провадження за фактом смерті свого сина. Відбулося досудове розслідування і судові процеси. Доказова база є вже достатньою для винесення обвинувального вироку, але суддя на останньому судовому засіданні сказав, що для винесення обвинувального вироку йому потрібен відеозапис з чіткою траєкторією політа кулі зі зброї обвинувачуваного в голову постраждалого, бо ті відеоматеріали, якими володіє суд, не показують, що той снайпер вбив саме Устима, а можливо що – іншого майданутого.
19 лютого 2017 року Грудініна Наталя Миколаївна
Був захисником Майдану з листопада 2013. Коли 21 листопада Устим Голоднюк побачив перший репортаж про зрив підписання угоди з ЄС і студентський протест в центрі столиці, у нього стислися кулаки. Наступного дня він уже вирушив до Києва. Про це батько дізнався тільки тоді, коли Устим не приїхав на вихідні додому. Він намагався повернути сина, вмовляв його по телефону, але Устим твердо стояв на своєму: «Ти теж не питав батьків, коли в 1990 році голодував на Майдані в Києві».
Під час розгону в ніч на 30 листопада він стояв у першій лінії оборони і намагався не пустити Беркут на стелу. Разом з хлопцями Устим зробив коридор, яким з оточення Беркуту вийшли дівчата. Залишаючись на місці до останнього, він отримав поранення в голову. В результаті йому наклали 12 швів, але вдома він пробув недовго – вже 3 грудня знову був у строю.
18 лютого Устим разом зі своєю сотнею пішов на мирний протест в Маріїнський парк. Стояв у першому ряду оточення. Близько 14-ї години в Маріїнці почалися напади тітушок і Беркуту, які діяли спільно.
О 20-й 18 лютого почався штурм Майдану. Бої тривали до восьмої ранку наступного дня. 20 лютого мітингувальники пішли в наступ.
Куля снайпера влучила Устимові в голову, увійшла йому в потилицю, пробивши блакитну миротворчу каску, і вийшла над правим оком. Коли його доправили в готель «Україна», лікарі вже не могли допомогти хлопцю. За розповідями очевидців, смертельне поранення він отримав, коли намагався відтягнути пораненного біля верхнього виходу станцїї метро Хрещатик. В руках у нього був металевий щит і бинт.
Батько Устима домігся відкриття кримінального провадження за фактом смерті свого сина. Відбулося досудове розслідування і судові процеси. Доказова база є вже достатньою для винесення обвинувального вироку, але суддя на останньому судовому засіданні сказав, що для винесення обвинувального вироку йому потрібен відеозапис з чіткою траєкторією політа кулі зі зброї обвинувачуваного в голову постраждалого, бо ті відеоматеріали, якими володіє суд, не показують, що той снайпер вбив саме Устима, а можливо що – іншого майданутого.
19 лютого 2017 року Грудініна Наталя Миколаївна
Немає коментарів:
Дописати коментар