Днями пройшла перша публічна лекція Відкритого Університету Реформ "Антикорупційна реформа: особистий вимір" Ярослава Юрчишина з Transparency International Україна.
Більше сотні молодих людей зібрались посеред київського тижня в вечорі, поразмірковувати. Благо спікер до цього теж був схільний, тому спонукав більше не мавпувати його, а думати та робити свій вибір свідомо.
- Пошукати, як знайти свій вимір!
Цей тезіс Ярослава я знайшов найбільш цікавим протягом першої години зустрічі. Молодим людям у світі, який спрощується далі нікуди, сьогодні часто просто лінь робити вибір. Вдягайся - як всі! Спожівай - як всі! Поводься - теж як вчить суспільна думка! Все просто!
В українських реаліях це призводить до того, що корупція
стає не чимос маргінальним, а напроти - популярним засібом творення карьєри. І раптом, з'являються якісь хлопці та дівчата(Ярослав один з них), які не хочуть толерувати корупціі.
стає не чимос маргінальним, а напроти - популярним засібом творення карьєри. І раптом, з'являються якісь хлопці та дівчата(Ярослав один з них), які не хочуть толерувати корупціі.
Розрив шаблону.
Ну а далі... Йде боротьба за молодь. Велика купа людей в пострадянській матриці не бажають жити без корупціі. А треба, бо цей дикунскій засіб "змащувати" відносини давно вже гальмує розвиток української незалежної держави. Чи розуміють це пересічні українці? Гадаю, такими зустрічами з активними антикорупціонерами, число розуміючих зростатиме. Но дуже повільно. Але, в нас немає часу. Людство винайшло багато засобів массових комунікацій. Радіо та телебачення - під час нічних навіть ефірів споживають більше людей, ніж під час наймасовійших зустрічей. Гадаю, цю тезу розуміють в РПР, де донедавна працював і Юрчишин. Але сьогодні, це було видно й на зустрічі, яку ми пригадали на початку, спостерігається НЕдокомунікованість антикорупційних сил. Дивно, бо серед півсотні активних громадських діячів, які винесли на порядок денний боротьбу з корупцією є багато піарників, та непересічних публіцистів. Але! В кожному конкретному місті, районі та селі живуть пересічні люди, яки "годують" корупцію, бо на іх погляд це єдино дієвий інструмент вирішення питань. На Печерськіх пагорбах з політиками трапляється лише "огранка" якостей. Сформовуються вони в регіонах де народились, навчались, працювали. Змінювати відносини до корупції потрібно по-первах в провінції. Це супертяжко. Як мені здається у столічних реформаторів структурованого, та всеохватного плана комунікацій з народом(по сегментах) - немає. Що ми маємо?
Півтора прес-поінта, де модерують тему боротьби з корупцією. Півтора сайта, де антикорупція з'явиляється в купі ще з 10-ма темами важливих реформ. Півтора телеканала, які постійно говорять на цю тему. Півтори медійни організаціі, які докладають зусилля в цьому напряму... до 40 нардепів, які "божаться" що проти корупції...
Як для громади в 40 з гаком мільйонів, де м'яко кажучі корумпованих "не чіпають", бо вони іншим дають "подихати" - замало!
Це очевидно, але чогось бракує, щоб виправити статус-кво. Топ-посадок корупціонерів ніхто не очікує, навіть після тисяч "незрозумілих" е-декларацій. Маю надію, що запитання, які ставили молоді люди на цій зустрічі, та деяких інших, змусять Реанімаційний Пакет Реформ(РПР) та всіх акторів антикорупційної драми сучасної Украіни переглянути склад та наповнення своіх інформаційно-комунікаційних команд. Корупція зваблює народ майстерніше. Аргументи, чому корупцію не можливо толерувати не стали навіть загальновідомими. Месіджі часто-густо не зрозумілі. Гарні дівчата та хлопці звикли працювати з собі подібними. А хто буде звертати увагу на брутальних цінічних підприємців, які ввели широку практику корумпувати незаможних(колись) держслужбловців? Чи тихе "болото" бюджетників?Громадянам ще багато що потрібно артикулювати, навіть з сурдоперекладом. Про реформи та виміри буття. І робити це дуже скоро, поки вікно можливостей реформувати Україну не перетворилось на "шпарину" передвиборчого періоду.
В.Головченко.
Немає коментарів: