Утилізація по-європейські і по-азіатські

Не хотіла писати про львівське сміття, бо була впевнена, що і так все і всім абсолютно ясно, але виявилось, що не все і не всім. Мені телефонують другий день зранку до вечора таобурюються позицією «Свободи», чому так непобратимські поставились до Львову: «Та Львів – це колиска всіх революцій, це гарантія української держави та української нації, а як Львів до нас звернувся по допомогу, ми відмовили, як останні сепари». Ну, давайте розберемось. Я теж обожнюю Західну Україну і теж вважаю, що вона тримач української державності, матір української нації і матір всіх українських революцій, і взагалі по батьковій лінії я теж западенка, моя бабуся Павлючук Катерина Павлівна родом зі Станіславу. Але це не значить, що Садовий не має сам організувати утилізацію львівського сміття і не має почати, в кінці кінців, будувати сміттєпереробне підприємство. І це не значить, що замість утилізації на місці треба, витрачаючи шалені кошти на солярку і т.п., тарабанити через всю Україну в Миколаїв свої гнилі пакети зі сміттям. Хіба будівництво сміттєпереробного підприємства буде настільки дорожчим? Та просто тупо рити ями бульдозером і закопувати це сміття буде дешевшим, ніж везти через всю Україну. Тількі останні дебіли або вороги українського народу можуть так вчиняти! 

Якщо ти мер, і в тебе трапилась така скажена ситуація, продавай всі свої маєтки, закривай всі свої рахунки в банках, ставь на вуха всю громаду, і Львова, і Західної України, і всієї України, шукай спонсорів по всьому світу, крутись, як вужака на пательні, бо для чого ж тебе люди мером обирали! Знаходь нормальний європейський вихід, утилізуй свою гнилятину на місці, а не вези через всю Україну за шалені гроші в таке ж місто, як і Львів, де теж люди живуть. Бо

Миколаїв вже нічим не гірший за Львів, тут теж живуть патріоти, нормальні люди, які не обрали Дятлова, і чому ж ми тепер повинні дихати ще і львівським сміттям, коли нам і свого вистачає. У нас в Миколаєві і в Миколаївській області теж з кожним роком все гірше і гірше ситуація з утилізацією і побутового сміття,  і сільськогосподарського, всяких там ядів, хімікатів, пестицидів і т.д. і т.п. Ще декілька років такої критичної ситуації, на межі, і теж прийдеться вже шукати, куди свою гнилятину везти камазами через всю Україну. То не пора би і Сенкевичу також поставити на вуха всю громаду і шукати спонсорів, і крутитись, яку вужака на пательні, щоби, в кінці кінців,почати будувати сміттєпереробне підприємство? Доки у нас буде азіатська свідомість? Доки ми будемо, як оті кацапи, розводити багно навколо себе? Подивіться, які хатки і подвір’я селян в Україні, яке все чистеньке, підбілене, підсинене, як ростуть чорнобривці, матіоли, мальви? І подивіться в кацапських дєрєвнях. Там же лушпиння від картоплі і вселякі помої виливаються прямо з вікон, кругом бруд, непотреб, де гадять, там і сплять!

В Європі, в кожномі місті є сміттєпереробне підприємство, а в кожному районі міста свої сміттєпереробні цеха, все сміття сортується, утилізується, і нікому в голову не взбреде везти сміття через всю Європу з Берліна в Ніццу, бо так вчиняють тільки останні дебіли, а українці не дебіли, ми європейська цивілізована нація, і ми будемо вимагати від своїх Садових і Сенкевичей, щоб вони не валяли дурника, а вирішували питання утилізації сміття по-європейські. Ясно, що вони почнуть співати свою звичну пісеньку – нема грошей в бюджеті... Ну, по-перше, можемо допомогти пошукати... А по-друге, хто хоче, той шукає можливостей, а хто не хоче, той шукає відмазки. І якщо подивитись на справу не очима азіата, а європейця, то можна шукати і знайти європейський вихід, а не везти за шалені гроші свою гнилятину через всю Україну зі Львова у Миколаїв. Хіба це вихід, і хіба тут питання в побратимстві? Тут питання в азіатському чи у європейському вирішенні проблеми, тут питання про майбутнє України, чи будемо ми і зараз, і в майбутньому тупо возити сміття через всю країну з міста в місто, наче дурні кацапи, чи, як нормальна європейська нація, як розумні українці, будемо вирішувати питання цивілізовано, утилізуючи сміття на місці. 

14 вересня 2016 року                                 Грудініна Наталя Миколаївна,