У доповіді наголошується, що 2015 - це 10 рік поспіль, коли має місце погіршення стану свободи у світі.
«У багатьох країнах з авторитарними урядами, падіння доходів від зниження цін на сировину, спонукали диктаторів до подвоєння політичних репресій у своїх країнах і нападів на уявних іноземних ворогів», сказав Арч Паддінгтон, старший віце-президент з досліджень.
«Демократичні країни опинились під напругою від терористичних атак і безпрецедентної кількості біженців –проблем, що випливають з регіональних конфліктів, таких як громадянська війна в Сирії», – сказав Паддінгтон.
Кількість країн, що демонструють зниження рівня свободи цього року – 72 країни – стала найбільшою, відколи почався 10-річний спад. Всього 43 країни продемонстрували прогрес. За останні 10 років, 105 країн побачили чисте падіння, і лише 61 побачили чисте поліпшення.
Доповідь звертає увагу на нездатність Європи впоратись із напливом шукачів притулку з Сирії та інших конфліктних зон, на додачу до затяжних економічних проблем. Це дало популістам привід виступати проти Європейського союзу і ліберальних цінностей, універсальних цінностей, які представляє ЄС.
Тим часом, побоюючись зниження рівня життя і соціальних заворушень, які воно може викликати, репресивні нафтові держави – від Анголи до Азербайджану – переслідували правозахисників та інших критиків влади.
Інші проблемні країни вдалися до виборів як механізму коригування ситуації. У Нігерії, Венесуелі, М'янмі, і в інших країнах, виборці очікували від опозиційних партій нового керівництва, пропонуючи мирну зміну невдалих стратегій і безгосподарності. У той час, як всі форми правління перебувають під тиском, ці нові зміни дозволяють припустити, що демократичні системи, в решті решт, можуть виявитися більш стійкими, ніж їхні нестійкі авторитарні «колеги».
ОСНОВНІ ВИСНОВКИ
З 195 країн, що досліджувались, 86 (44%) були визнані вільними, 59 (30%) – частково вільними і 50 (26%) – невільними.
Рейтинги країн Близького Сходу і Північної Африки були найгіршими у світі в 2015 році, від них не набагато відстають країни Євразії.
Лідери ряду країн маневрували, намагаючись продовжити тривалість свого правління, особливо в Бурунді, але також в Болівії, Еквадорі, Демократичній Республіці Конго, Республіці Конго і Руанді.
Жорстокі злочинні угруповання, політично мотивоване насильство, і системна корупція викликала погіршення ситуації в Сальвадорі, Гватемалі та Гондурасі.
Символічні покращення щодо політичних прав і громадянських свобод жінок, як от участь жінок у жорстко контрольованих виборах до практично безсилих місцевих рад в Саудівській Аравії, були затьмарені шокуючою відсутністю реального прогресу в усьому світі.
Македонія, Боснія і Герцеговина, Косово страждали від руйнівної дисфункції держави, що нівелює демократичні завоювання та робить приєднання до ЄС ще більш віддаленою перспективою.
Хоча увага всього світу була привернута до нових викликів 2015 року, драматичні минулорічні падіння рівня свободи в Таїланді, Єгипті, Криму, і Південному Судані не втрачали актуальності.
За останнє десятиліття, найбільш значущими на глобальному рівні були погіршення у сфері свободи вираження думок і верховенства права.
Найгірші з найгірших
З 50 країн і територій, позначених як невільні, 12 мають найгірші загальні показники щодо політичних прав і громадянських свобод (починаючи з найменш вільної): Сирія, Тибет, Сомалі, Північна Корея, Узбекистан, Еритрея, Туркменістан, Західна Сахара, Центрально-Африканська Республіка, Судан, Екваторіальна Гвінея, Саудівська Аравія.
Євразія
Поставши перед новими викликами через обвал світових цін на енергоносії, президент Росії Володимир Путін продовжив свою політику репресій в Росії, в тому числі –
переслідування ЛГБТ-активістів і незалежних журналістів та військової інтервенції за кордоном. Москва залізною хваткою контролює Крим, продовжує підтримувати бойовиків на сході України, і почала кампанію бомбардувань в Сирії, намагаючись зміцнити тиранічний режим Башара аль-Асада.
В Азербайджані, Білорусі, Казахстані, Узбекистані, Таджикистані, правителі, що давно перебувають під владою, прагнули захистити себе від будь-якої опозиції, яка ще залишається в тих країнах та боролись з інакомисленням, організовуючи фіктивні вибори. Навіть парламентські вибори в Киргизстані служили, в основному, для підтвердження статусу дисфункціональної та навряд чи плюралістичної політичної системи.
Немає коментарів:
Дописати коментар