Антікорупційна школа ПрООН

Серед найвагомійших факторів, які спонукали украінців на революцію гідності, безумовно була тотальна корупція в державі. Громадяни не відчували від тодішної влади служіння іх інтересам. Янукович та  компанія працювали задля себе і своїх гаманців. Рік минув. Що змінилось? Багато, але корупція залишається тією метастазою, якою вкрито державне середовище.
Программа розвитку ООН в Україні за підтримки Міністерства закордонних справ Данії зорганізовали першу антікорупційну школу. Громадські активісти та журналісти з різних куточків України приїхали на це зібрання. Автор дуже задоволений що став її учасником, але обіцяю не лише нахвалювати.
Корупціогени є в кожному суспільстві, но так сталось, що в українців (сучасних) всі хто приходить до влади, поводить себе однково. Доколи?
На школі ми зрозуміли, що до тих пір, поки кожне рішення посадової особи не буде під "мікроскопом громадських конролерів", особливих змін чекати зась! Особливо, коли задеклароване рiзко різниця від факту.
Чому? Когорта чиновників, які служать при кожному політичному режімі впевнені, що іх посада, їм "винна". Тому конче потрібно вимагати від публічного працівника (держслужбовця, сільголови, нардепа, судді, президента) не тільки виконання своїх обов'язків, але й декларування доходів, та статків. Реєстри речових прав на нерухоме майно дозволить контролювати що "накалядував" той чи інший публічний службовець. Ну чому гарний шкільний вчітель - чоловік не може придбати собі Bently?

Вигадливість українськіх можновладців дивує, тому розслідувачі публічних тендерів повинні кожного разу придивлятись як вперше до процедури конкурсних торгів, запитів цінових пропозицій. Ну і постійний моніторінг стилю життя - це додає фактів більше ніж декларації.
Один с тестів, який ніяк не можуть здати українські чиновники - доступ до публічної інформації. Вже сайт створили громадскі активісти, щоб в автоматичному режіми надсилати запити.
А відповіді час від часу не надходять.
Що робити?
Не припиняти діяти й проводити нові і нові антікорупційні розслідування. Про це на Школі розповідали самі успішні правдашукачі. Виявилось, що тілки страх зупиняє місцевих журналістів "копати" проти корупціонерів. Тому слушним була пропозиція обмінюватись між областями антікорупційними розлідувачами.
Віталій Шабунін поділився зі слухачами практикою "просування" антикорупційного законодавства. Не легко, але люди, які пройшли майдан та змінились вже не хочуть повернення часів "решал". Тому бути й надалі боротьбі з жадібними та хитрими корупціонерами.  Нові й нові люди, які беруться за цю справу, тільки й наважаться не брати до уваги інтереси ніби-то держслужбовців. Колись, прокуратура їм допоможе.
Завдання - створити в суспільстві атмосферу не толерування людям з корупціогенних посад. Хай вони відкриваються, та вказують всі майнові права, щоб потім не втрачати їх через суди. Цікава та сучасна організація Школи дає можливість плекати надію, що антикорупційні розслідувачі в державі зможуть в подальшому координувати свої дії. Обє'днувати всіх професіоналів з громадських розслідувань на часі. Про те слухачі мали змогу впевнитись навіть під час майстер-класу О.Шалайського "Наші гроші". Є багато "типових" схем, які відбуваються і на Півдні, й на Півночі України. Щоб антикорупційні дії були більш ефективні, потрібно вивчати досвід колег. Сам факт знайомств, міжрегіональний обмін прикладами розслідувань, тематична група у Фейсбуці - доробок якій придбали слухачі.

Після школи - зустрінемось на "полюванні" на корупціонерів.

В.Головченко