вівторок, 12 лютого 2013 р.

Чому місцева влада не користується послугами консультантів та Експертів

Що ми маємо сьогодні?

Активні консультації на рівні політичних сил, кандидатів на посади міського голови. Як тільки вибори закінчуються – закінчуються і консультації. Тому що кожен мер і депутат вважає, мабуть, що він тепер самий розумний раз його обрали і в нічия допомога йому не потрібна. А що ж відбувається тоді у сесійних залах і кабінетах виконкомів, я вже не говорю про сільські ради, де півкаденції всі вчаться керувати. А відбувається ось що. Мери і сільські голови не дуже то і зацікавлені у підвищенні кваліфікації, навчаннях депутатів рад. Так легше проводити сесії, коли тебе не розуміють і проводити необхідні рішення. Ви візьміть проведіть опитування, хто наприклад, є головами бюджетних комісій. Хто із них розуміється на бюджетуванні і розподілі коштів згідно бюджетного кодексу?
Ось вам і перша причина – необізнаність – шлях до єдинокерування головами рад. Друга причина – в нашій психології до сих пір сидить переконання, що звернутись за допомогою – це значить визнати власну безпорадність. Маячня. 90% часу апарати органів влади працюють над поточними питаннями (особливо адміністрації) із них відсотків 50% це взагалі пожежні питання. Трохи вільніше почуваються ради (обласна і районні) от би їм якраз і попрацювати над стратегічними питаннями. Для цього і потрібні консультанти та експерти які розбираються професійно, а не політично у питаннях важливих для регіону. Інколи зустрічаються повідомлення що громадська чи політична рада прийняли план розвитку до такого то року, але в більшості то є формальність. За фахову роботу треба платити, а на волонтерських засадах хіба що руку підняти (така позиція більшості у громадських утвореннях при владі). Третя причина – це ж треба тим Експертам гроші платити. Треба. Ви ж в магазині не безкоштовно отримуєте товар, от і послуги фахівців теж коштують. Законодавство не забороняє користуватись такими послугами, але нинішня практика свідчить, що такі угоди часто розглядаються як корупційні (виведення коштів). Четверта причина. Політики живуть витборчими каденціями, а не думками про місто, район, область (є виключення, але тільки виключення), тому вони мало вмотивовані думати про те, що буде після них. Нажаль.

Світова практика.

Свого часу я проходив навчання по профілю «How to be a better POLICY advisor», яке проводила Братиславська мережа дослідників у галузі державного управління. Так от зверніть увагу (для знавців англійської) POLICY advisor, а не POLITIC. Т.то консультант із стратегії розвитку, а не політичний консультант. У світі є розподіл на політичний консалтинг в сенсі виборчий, а також поствиборчий. Це якраз той який забезпечує професійне консультування по життево важливих питанях регіону. І слово політика здебільшого трактується як напрямок руху, а не політичні симпатії. Участь консультантів на стадії підготовки стратегічних (головних) управлінських рішень та проектів, їх громадська експертиза є свідченням демократичності, прозорості влади, високої культури її. У США роль інтелектуального посередництва взагалі надважлива. Консалтингові агенції володіють великим масивом даних (як нам ще далеко до повноцінних і реальних баз даних) і тому регулярно отримують замовлення від влади на розробку проекту нових напрямків розвитку чи вирішення застарілих проблем. Експерти таких Агенцій одні із найбільш оплачуваних у США.

Що робити?

Щирість завжди в ціні. Тому пропоную політикам вилізти із своєї псевдозначимості і спробувати стати державними діячами, людьми, що думають про регіон, державу, людей, а не лише своє політичне майбутне. Не створювати більше ПРИ владі ніяких агенцій розвитку, агенцій залучення інвестицій тощо (оцініть ефективність їх роботи за простою формулою користь у гривнях поділити потрачено на їх існування коштів). Шукайте інтелектуальних посередників серед професійних Експертів, громадських організацій, наукових установ (там де це доцільно, я теж скептично ставлюсь до висновків в галузі реальної економіки суто книжкових професорів). Залучайте їх не під взагалі, бо результату ніколи не буде, а під конкретні проекти. Наприклад. Рівне. Промоція міста. Рівне-центр Волині. Не за горами адмін реформа і якщо Рівне не займемось цим сьогодні то завтра буде центром Луцьк. Здолбунів. Рівненська область. Що робити з колишнім цементним заводом? Територія-інвестиційно приваблива, із доступом до залізниці, підїзними шляхами. Ще рік-два і вона захламиться не лише підпільними ковбаснями, а й людськими хлівчиками, притулками для собак. А це чи не єдине ще місце під великий інвестиційний проект. Сарни. Рівненська область. Центр українсько-білоруської торгівлі. Склади, логістика, просування. Біле озеро –місце організованного, цивілізованого відпочинку в природньо створених умовах. Розробка туристичного маршруту, відпочінкової бази, ремонт доріг, інфраструктури. Список може бути продовжено. Звертайтесь :) Друге що можна запропонувати – систему підготовки депутатів. Так так. Вони просто зізнатись бояться, скільки із них сидять на сесіях і нічого (!) не розуміють, коли йдеться про генплани, бюджет, земельний кадастр. Короткострокові тренінги, семінари з практичними завданнями все це швидко поліпшить ситуацію. І тоді всім буде краще. Бо розумна дискусія ради і виконкому з мером – це однозначно вищий рівень прийнятого компромісного рішення, ніж просто підняття руки. Третє що запропоную – це індивідульний коучінг (наставництво, тренерство, консультація) для перших осіб, що відповідають за прийняття рішень. У мера, сільського голови безліч страхів і невпевненості. Наприклад мер міста боїться, що коли до нього звертається громадянин не напряму в приймальню, а через якусь політичну фракцію чи окремого депутата, то надана допомога буде «зарахована» в актив депутата, а не мера, не кажучи вже про здогадки про суму «дякую» від відвідувача. Це страхи з якими треба боротись, які треба визнати і залучитись підтримкою свого власного коуча (не плутати з психіатром :)). Щирість і відкритість – шлях до прозорого врядування в країні, залучення Експертів – шлях до результативної прозорої влади!

Микола Орлов, радник із стратегічного розвитку

 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар