Композитор, педагог, історик Микола Миколайович Аркас народився 160 років тому в сім’ї військового моряка, адмірала російського флота грецького походження. Навчався в Одеській приватній гімназії Стародубцева. В 1875 р. успішно закінчив природознавчий факультет Новоросійського університету. Автобіографії Миколи Миколайовича Аркаса не збереглося. Є лише заповнена ним власноручно анкета, де він визначає свій світогляд як демократично-національний. Світогляд Миколи Миколайовича Аркаса сформувався під впливом сімейних традицій, гімназійних учителів, публікаціями «Основи», знайомства з творчістю П.О.Куліша та
Т.Г.Шевченка.
Симпатію до рідного краю прищепила йому в дитинстві мати Софія Петрівна, яка ніколи не забувала про своє козацьке походження, добре знала українську мову, народні звичаї, фольклор. Багато в цьому плані дала і дружба з дітьми села Богданівки, що під Миколаєвом, де був родовий маєток батька Миколи Миколайовича. У студентські роки більш усвідомленим стає його інтерес до історичного минулого України, до духовних надбань народу. Знайомство та дружба з М.Л.Кропивницьким спонукали Миколу Миколайовича Аркаса до вивчення народних пісень, особливо кобзарських. Результатом цих захоплень стало написання опери «Катерина» за однойменним твором Т.Г.Шевченка, постановку якої в 1899 р. здійснив М.Л.Кропивницький.
Опера не сходила зі сцени впродовж 4-х років. Композитор планував написання ще кількох творів, але крововилив у мозок та параліч правої руки не дали йому змоги сісти за фортепіано. Отож опера «Катерина» лишилась єдиною в творчому доробку Миколи Миколайовича Аркаса. Неможливість присвятити себе музичній творчості привела Миколу Миколайовича до нової діяльності — на початку ХХ ст. він почав вивчати історію України. Мета досліджень — аналіз і узагальнення української історії в найдоступнішій формі, зрозумілій навіть підліткові з незакінченою середньою освітою. Микола Миколайович Аркас планував написати в одному-двох примірниках книжку для домашнього вжитку : навчання й виховання онука Миколи. Попри такі скромні задуми ставлення автора до роботи було надзвичайно серйозним. Він не лише налагодив офіційні контакти з бібліотеками й видавництвами, знайшов компетентних людей, спроможних підтримати його, допомогти потрібною літературою. В цей час зав’язалося його листування з М.С.Грушевським. Микола Миколайович Аркас захопився працями історика, підтримав його починання матеріально : «Посилаю 500 карбованців, як невеличку лепту мою… як кілька камінців, що ляжуть в мур вашої будівлі». Микола Миколайович Аркас, будучи людиною небагатою, значну частину своїх прибутків віддавав на розвиток української культури : він позичав гроші, щоб від чужого імені надсилати їх В.М.Доманицькому, допомагав видавництву Б.Д.Грінченка. Прохань про допомогу було так багато, що в одному зі своїх листів до В.Степаненка Микола Миколайович скаржився : «Велике лихо уславитись заможним чоловіком, а в дійсності не мати зайвої копійки». Цікавим є факт відкриття Миколою Миколайовичем Аркасом невеликої сільської чотирирічної школи в селі Богданівка, що на Миколаївщині. Протягом 2-х років (1907–1909 рр.) навчання там велося тільки українською мовою. Микола Миколайович тішився і надавав великого значення тій обставині, що хоча б 40 дітей, але навчаються не чужою їм російською, а рідною українською мовою Відредагована В.М.Доманицьким праця Миколи Миколайовича Аркаса «Історія України-Русі» вийшла в Петербурзі небаченим до того часу 7-тисячним тиражем і розійшлася впродовж семи місяців. Вона принесла Миколі Миколайовичу як визнання, так і матеріальні нестатки. Щоб видати книжку, він, не маючи власних коштів, позичив 10 тисяч під великі відсотки. Цей борг після його смерті ліг на плечі його сім’ї. Другого видання «Історії України-Русі» (краківського) він так і не побачив. Щоб зрозуміти, яке значення мала ця книжка для української громадськості початку ХХ ст., варто звернутися до свідчень сучасників. Бібліотекар одеської «Просвіти» А.С.Квітковський у листі до Миколи Миколайовича Аркаса від 6 січня 1908 р. писав : «Автором зроблено все, щоб зміст книги легко й хутко і надовго запав у голово читачеві — це і ілюстрації і, особливо, помітки на полях, котрі мають уявити з себе конспект. Написано популярно і пристосовано до середнього читача. Бо зараз ми такої книги не маємо».
*(1) *(1) Цит. за : Аркас М.М. Історія України-Русі. С. 22.
Сучасники вважали твір Миколи Миколайовича Аркаса справді першим серед аналогічних, присвячених для малоосвічених категорій населення та дітей. Попри всі свої переваги ні «История украинского народа» О.Я.Єфіменка, ні «Очерк истории украинского народа» М.С.Грушевського не були написані такою живою українською мовою в манері, доступній середньоосвіченому читачеві. Та й сам Микола Миколайович оцінював свою працю насамперед з погляду її доступності : «Хоч і писав Кролецький, що вона — ведмежа послуга українському людові, проте я певен, що вона не одному землякові одкриє очі і наведе на думку і дасть зрозуміти : хто він є і чиїх батьків ми діти, з’ясує несвідомому суспільству правду про наше історичне становище поміж іншими народами, а цього з мене досить».
Імя видатного громадянина Миколаєва ніяк не знайде свого ужитку в топоніміці краю. Кожний городянин має знімок зі львами з дому Аркасів, а вулиці його імені - немає.
Леніна - є!
А чому не навпаки?
Немає коментарів:
Дописати коментар