Продолжаем публикацию отрывков из книги Марины Доктрович "Социально-педагогическая работа с детьми из неполных семей". Надеемся она заставит вас думать до совершения поступков, а не после.
"Функції матері та батька, можливо, спочатку майже однакові, однак дедалі починають різнитися. Мати є для дитини джерелом задоволення її потреб, моделлю побудови знань про світ, концепцією уявлень про себе. Батько є джерелом безпеки, захисту, підтримки; регулятором контролю та поведінки. Мати формує емоційний фон психосоціального розвитку дитини, батько сприяє формуванню вольових якостей дитини, робить її більш організованою, дисциплінованою та незалежною.
Вплив матері пов’язаний з ласкою, ніжністю, любов’ю та турботою, а вплив батька – безпосередньо вихованням через гру, візуальною увагою. Діти, які багато часу проводять в іграх з батьком, особливо, якщо в іграх присутні елементи ризику та дослідження, стають більш здатними до навчання. Діти, батьки яких беруть активну участь в їх вихованні, показують високі результати з тестів психомоторного і розумового розвитку та отримують можливість оптимального розвитку, якщо батьки чуйні та активно налаштовані на дитину.
Провідну роль батька у формуванні соціального інтересу у дитини підкреслював А.Адлер. Найкращий батько, на його думку той, хто ставиться до дітей як до рівних, позитивно налаштований на дружину, роботу, суспільство, бере активну участь у вихованні дітей. При цьому, йому слід уникати емоційного відчуження та батьківського деспотизму, бо ці дві помилки мають однакові наслідки: діти, які відчули на собі ці вади батьківського виховання, намагаються у майбутньому досягти особистісних переваг над соціальними. Батьки в більшій мірі сприяють засвоєнню гендерних ролей. У доброго, люблячого батька сини виростають справжніми чоловіками, енергійними та впевненими у власних силах.
Батьківська любов сприяє формуванню відчуття жіночності у дівчинки. За висловом відомої російської феміністки М.Арбатової, впевненою в собі дівчину роблять люблячі очі батька. Пріоритет материнської любові призводить до закріплення інфантильних рис у дитині й створює проблеми соціального становлення. Пріоритет батьківської любові відбивається на розвитку емоційної сфери дитини, здатності до прояву почуттів."
(продолжение следует)
Немає коментарів: